Житомиряни скаржаться на маршрути №26 і №33: автобуси доводиться чекати до години

У Житомирі знову заговорили про нерівномірний рух міського транспорту. У Facebook-спільноті «Мій Житомир» пасажири поскаржилися, що маршрути №26 та №33 доводиться чекати дуже довго, тоді як маршрут №1, за їхніми словами, курсує значно частіше.

Перший допис про ситуацію опублікувала Елена Гелисанова у групі «Мій Житомир». Авторка звернула увагу, що навіть у неділю маршрут №1, на її думку, виглядає головним у місті, тоді як №26 та №33 пасажирам іноді доводиться чекати «по цілій годині».

Складається таке враження, що найголовніший маршрут у Житомирі — це той, яким їздить маршрутка №1. І це неділя. Зате маршрут №26 та №33 потрібно чекати по цілій годині.

У коментарях інші житомиряни також пишуть про проблеми з очікуванням. Найчастіше згадують маршрут №33, який сполучає віддалені частини міста й має довгу трасу. Частина пасажирів стверджує, що у вихідні на маршруті працює надто мало автобусів.

А чому не додадуть автобус на 33 маршрут?

Маршруток на вихідні всього дві 33, зате «одиничка» їздить через 10–15 хвилин.

Ці коментарі не є офіційною статистикою, але вони показують проблему, яку пасажири відчувають дуже практично: якщо людина не може передбачити, коли приїде автобус, маршрут перестає бути зручним навіть тоді, коли він формально існує.

Який інтервал вважається комфортним

У транспортному плануванні інтервал руху — це час між двома транспортними засобами на одному маршруті. Саме від нього залежить, чи пасажир просто йде на зупинку, чи змушений підлаштовувати весь день під розклад.

Міжнародна асоціація громадського транспорту UITP пояснює: що більший інтервал між транспортом, то довше пасажир чекає наступний автобус. А в базових підходах до планування громадського транспорту часто використовують просте правило: 4 автобуси на годину означають інтервал близько 15 хвилин.

Для міських маршрутів, якими люди користуються щодня, комфортним зазвичай вважають інтервал у межах 10–15 хвилин. Інтервал 20 хвилин ще може бути прийнятним для вечірнього часу або менш завантажених напрямків. А от очікування 40–60 хвилин фактично перетворює міський автобус на рідкісний рейс, який уже треба спеціально «ловити» за розкладом.

Житомир на тлі інших міст

Порівнювати міста напряму складно: у кожного різна мережа, кількість транспорту, пасажиропотік і бюджет. Але для розуміння масштабу проблеми можна подивитися, як виглядають інтервали на окремих міських маршрутах у Житомирі та в європейських містах середнього розміру.

• Житомир, маршрут №1. За відкритими сервісами розкладів, маршрут №1 у місті часто показують як частий — близько 8–9 хвилин у звичайному режимі. Водночас у грудні 2025 року повідомлялося, що у вихідні вранці та ввечері інтервал на маршруті №1 мали збільшити до 25 хвилин замість попередніх 9–12 хвилин.
• Житомир, маршрут №26. Онлайн-сервіси для цього маршруту показують орієнтовний інтервал близько 10 хвилин, але скарги пасажирів у соцмережах свідчать, що реальне очікування може суттєво відрізнятися від того, що бачить людина в розкладі.
• Житомир, маршрут №33. На «Житомир-Онлайн» раніше зазначалося, що маршрут №33 має інтервал 18–20 хвилин у будні та 14–18 хвилин у вихідні. Але нинішні скарги пасажирів говорять про зовсім інше відчуття на зупинках — очікування до години або й більше.
• Градець-Кралове, Чехія. На одному з міських автобусних маршрутів №33 відкриті сервіси розкладів показують інтервал близько 30 хвилин. Це вже не «частий» транспорт, але пасажир принаймні бачить зрозумілий ритм руху.
• Пардубіце, Чехія. Для окремого автобусного маршруту №9 сервіси показують дуже різний інтервал — від 18 до 69 хвилин у будні. Тобто навіть у європейських містах не кожен маршрут ходить часто, але ключова різниця — у прозорості розкладу та зрозумілості очікування.
• Оломоуц, Чехія. На автобусному маршруті №16 інтервал також може коливатися від 30 до понад 60 хвилин. Такі маршрути фактично працюють як менш часті напрямки, а не як основа щоденного швидкого пересування.
• Ліберець, Чехія. На трамвайному маршруті №3, який є важливим міським напрямком, інтервал у відкритих сервісах вказують приблизно 10–20 хвилин у будні та 10–15 хвилин у вихідні. Це вже ближче до моделі зручного міського транспорту.

Справедливості заради варто зазначити, що у тій же Чехії основна маса людей користується власним авто. Але проблема не в тому, що кожен маршрут у місті має ходити кожні 5 хвилин (хоча так теж має бути для зручності населення). Проблема починається там, де один напрямок має відчутно кращу частоту, а інший — фактично випадає з нормального міського ритму.

Що мали б пояснити пасажирам

У таких ситуаціях місту важливо не лише відповідати на скарги, а й публічно показувати логіку розподілу транспорту: скільки автобусів фактично працює на кожному маршруті, який плановий інтервал, скільки рейсів не виконано й чому.

Для пасажира різниця між «за графіком 15 хвилин» і «чекав годину» — це не технічна дрібниця. Це запізнення на роботу, зайві витрати на таксі, важка дорога до лікарні або неможливість нормально планувати день.

Тому історія з маршрутами №26 і №33 — це не тільки про окремі скарги у Facebook. Це питання до всієї транспортної політики Житомира: чи бачить місто проблемні напрямки не на папері, а очима людей, які щодня стоять на зупинках.