У Житомирі готуються переглянути тарифи на воду й водовідведення. Водоканал пояснює це різким зростанням витрат і зношеними мережами, але для містян головне інше: чи отримають вони за вищу плату чистішу воду, менше аварій і зрозумілий звіт про витрачені кошти? Житомир-Онлайн поставив ці запитання головному інженеру КП Сергію Сівку.
Вода в Житомирі дорожчає. Але чи стане вона кращою?
КП «Житомирводоканал» готується до перегляду тарифів. Головний інженер підприємства Сергій Сівко пояснює, чому без цього водоканал не виживе. Але головне запитання, яке сьогодні хвилює житомирян, звучить інакше: чи зміниться разом із ціною якість послуг?
Вода — одна з небагатьох комунальних послуг, від якої людина не може відмовитися. Можна рідше користуватися автомобілем, відкласти ремонт чи економити на відпочинку. Але неможливо перестати відкривати кран. Саме тому будь-яке підвищення тарифів на водопостачання суспільство сприймає особливо болісно.
І справа не лише в грошах. Люди готові зрозуміти об’єктивні економічні причини — війну, подорожчання електроенергії, реагентів, пального. Але вони хочуть почути відповідь на інше запитання: що саме зміниться після того, як вони почнуть платити більше?
КП «Житомирводоканал» пояснює необхідність перегляду тарифів просто: чинна вартість послуг не переглядалася з 2021 року, тоді як витрати підприємства суттєво зросли. Основна частина реагентів сьогодні закуповується в Європі, дорожчають електроенергія, паливо, матеріали для ремонтів. За словами керівництва підприємства, працювати за тарифами чотирирічної давності стає дедалі складніше.
Втім, для більшості споживачів це лише одна сторона проблеми. Інша — якість води, стан мереж, кількість аварій та перспективи модернізації. Чи стане вода кращою після підвищення тарифу? Чи побачать житомиряни конкретний результат, а не лише нові цифри у платіжках?
Про це ми говоримо з головним інженером КП «Житомирводоканал» Сергієм Сівком.
— Сергію Олеговичу, «Житомирводоканал» уже підготував розрахунки нових тарифів. Якщо рішення буде ухвалене, для багатьох родин це означатиме відчутне збільшення витрат. Яке головне пояснення Ви хотіли б дати людям?
— Насамперед хочу наголосити: мова не йде про бажання підприємства отримати додатковий прибуток. Ми говоримо про необхідність забезпечити стабільну роботу системи водопостачання і водовідведення. Тариф для населення не переглядався з 2021 року, але за цей час кардинально змінилися наші витрати. Практично всі реагенти ми сьогодні закуповуємо в європейських виробників, значно подорожчали електроенергія, паливо, матеріали для ремонтів. Працювати за старими тарифами дедалі складніше.
— Це економічні аргументи. Але люди запитують про інше. Якщо вони почнуть платити більше, що конкретно зміниться для них? Через рік вода стане якіснішою? Аварій буде менше? Чи є у підприємства публічний план, який пов’язує новий тариф із конкретними результатами?
— Підприємство має програму ремонтів і модернізації. Але треба розуміти масштаби господарства. Ми експлуатуємо 526 кілометрів водопровідних і 259 кілометрів каналізаційних мереж, десятки насосних станцій, очисні споруди. Значна частина цього обладнання працює багато десятиліть. Без економічно обґрунтованого тарифу підтримувати систему в належному стані дедалі важче.
— Ви кажете про масштаби. Але сам водоканал визнає, що близько 60% водопровідних мереж є зношеними. Чи не виникає закономірне запитання: люди платитимуть більше, а отримуватимуть ту саму воду, яка проходить старими трубами?
— Це справді одна з наших найбільших проблем. Саме тому ми поступово замінюємо найаварійніші ділянки. Уже оновлено близько десяти кілометрів магістральних водогонів найбільшого діаметра. Постійно перекладаємо аварійні ділянки, виконуємо санацію каналізаційних колекторів, міняємо підвідні мережі до будинків. Хотілося б робити це швидше, але темпи напряму залежать від фінансових можливостей.
— Іншими словами, Ви просите житомирян повірити, що додаткові кошти підуть саме на модернізацію системи?
— Саме так. Іншого джерела фінансування поточних ремонтів і розвитку підприємство фактично не має.
— Давайте поговоримо про якість води. Ви неодноразово наголошували, що після очисних споруд вона відповідає всім санітарним нормам. Але водночас тисячі житомирян купують бутильовану воду або встановлюють дорогі системи очищення. Чому люди не довіряють воді з-під крана?
— Насамперед треба розуміти різницю між безпечністю води і її органолептичними властивостями — запахом чи присмаком. За результатами лабораторного контролю вода після очищення відповідає державним санітарним нормам. Інша річ, що ми використовуємо поверхневе джерело водопостачання — річку Тетерів, яка має свої природні особливості. Саме вони значною мірою визначають складність очищення.
— Тобто головна причина запаху хлору чи характерного присмаку — не технологія очищення, а сама вода?
— Саме так. Ми беремо воду не з підземних горизонтів, як це роблять окремі європейські міста, а з поверхневого джерела — річки Тетерів. Це принципово різні умови. У літній період вода прогрівається, активно розвиваються водорості, зростає вміст органічних речовин. Щоб гарантувати епідеміологічну безпеку, ми змушені використовувати хлор. Водночас підприємство вже завершує монтаж установки амонізації. Використання сульфату амонію дозволить значно зменшити витрати хлору та практично позбутися його характерного запаху.
— Але житомиряни чують подібні обіцянки не перший рік. Коли вони реально відчують різницю?
— Ми не зацікавлені відкладати ці роботи. Після завершення монтажу та пусконалагодження установка почне працювати у штатному режимі. Це один із найважливіших проєктів для покращення органолептичних властивостей води.
— Водночас Ви визнаєте, що проблема починається ще на самому водозаборі. Водосховище «Відсічне» роками замулюється, середня глибина невелика, влітку вода буквально «цвіте». Чому за десятиліття так і не вдалося кардинально вирішити цю проблему?
— Поглиблення дна, яке виконували свого часу, не дало очікуваного ефекту. Сьогодні ми працюємо над іншим рішенням — подовженням водозабору безпосередньо до русла річки. Там вода холодніша, містить менше органічних речовин і має кращі показники для очищення. На нашу думку, це ефективніше, ніж чергові спроби механічно поглиблювати водосховище.
— Чому б тоді не відмовитися від поверхневого водозабору взагалі й не перейти на підземні джерела? Таке питання виникає у багатьох читачів.
— На жаль, геологія Житомира цього не дозволяє. Місто розташоване на Українському кристалічному щиті. Запасів підземної води, достатніх для міста з населенням понад двісті тисяч, тут немає. Крім того, вода з глибоких горизонтів містить підвищений вміст заліза, марганцю, а в окремих випадках — радону. Її очищення було б не менш складним і значно дорожчим.
— Ви наводите як приклад Лондон чи Париж, де вода теж надходить із річок. Але, погодьтеся, коли українцям кажуть про європейські тарифи, вони автоматично згадують і європейську якість води. Чи не виходить, що ми порівнюємо лише цифри в платіжках?
— Я розумію таку реакцію. Але порівнювати потрібно комплексно. У країнах Європи високі тарифи сформувалися давно. Вони десятиліттями інвестували в модернізацію мереж і очисних споруд. Ми ж сьогодні змушені одночасно ліквідовувати наслідки багаторічного недофінансування, працювати в умовах війни та різкого зростання собівартості. Це різні стартові умови.
— І все ж головне питання залишається відкритим. Чи не просить сьогодні «Житомирводоканал» у мешканців міста своєрідний кредит довіри? Люди мають погодитися платити більше вже зараз, тоді як відчутний результат обіцяється в майбутньому.
— Я б не називав це кредитом довіри. Це необхідність забезпечити безперебійну роботу системи. Якщо підприємство не матиме ресурсів для ремонтів, закупівлі реагентів і утримання обладнання, ризики для водопостачання лише зростатимуть.
— Тоді – просто кредит: сьогодні гроші – завтра якість води. Але будь-який кредит передбачає зобов’язання. Чи готовий «Житомирводоканал» публічно взяти на себе конкретні обіцянки? Наприклад, через рік після перегляду тарифу оприлюднити звіт, у якому буде видно, скільки коштів отримано, на що вони витрачені, скільки кілометрів мереж замінено, наскільки зменшилася аварійність і які проєкти вдалося реалізувати?
— Ми відкриті до звітування в межах чинного законодавства і готові інформувати громаду про виконані роботи. Для нас важливо, щоб люди розуміли, куди спрямовуються кошти й чому без модернізації інженерної інфраструктури неможливо забезпечити стабільне водопостачання.
***
Після цієї розмови головне питання так і залишається без остаточної відповіді. Аргументи «Житомирводоканалу» виглядають логічними: підприємство справді працює зі зношеними мережами, очищає складну річкову воду, закуповує дорогі імпортні реагенти й не переглядало тарифи кілька років. Але не менш логічною є й позиція споживачів. Люди хочуть бачити не лише нові цифри у платіжках, а й нову якість послуг.
Підвищення тарифу саме по собі не є гарантією модернізації. Такою гарантією можуть стати лише прозорі правила: відкритий план розвитку підприємства, конкретні строки реалізації проєктів, вимірювані показники ефективності та регулярний публічний звіт перед громадою. Лише тоді додаткові кошти перестануть сприйматися як черговий фінансовий тягар і перетворяться на інвестицію у якіснішу воду та надійнішу систему водопостачання.
Зрештою, житомиряни сьогодні очікують не стільки пояснень, чому підприємству важко працювати, скільки чесної відповіді на просте запитання: коли вони відкриють кран і справді відчують, що платять більше не даремно?
