Житомир має значно більше несподіваних історій, ніж ті, які зазвичай згадують у шкільних підручниках. Тут стояв дерев’яний замок, обирали майбутнього митрополита Петра Могилу, жив меценат із драматичною історією кохання, а серед уродженців міста був винахідник пристрою, який називають одним із прообразів мобільного телефона.
До 1142-річчя Житомира краєзнавець, кандидат історичних наук і автор понад 20 книжок про історію краю Геннадій Махорін розповів про маловідомі сторінки минулого міста. Житомир Онлайн зібрав десять із них.
1. Житомирський замок ми можемо лише уявляти
Дерев’яної фортеці, яка колись стояла на Замковій горі, давно немає. Не збереглося й точної історичної реконструкції її вигляду.
За словами Геннадія Махоріна, художник Володимир Кобилінський, родом із Житомирщини, понад 30 років тому написав картину «Житомирський замок». Це не документальне відтворення, а авторське бачення того, якою могла бути фортеця у XVI–XVII століттях.
Краєзнавець також розповів, що зі східного боку замок захищав високий вал. Приблизно на цьому місці нині стоїть Хрестовоздвиженський собор. У 1550 році староста Житомирського замку звів там дерев’яну церкву Святого Спаса.
2. Житомиром керували князі й майбутні воєводи
У XVI–XVII століттях посада житомирського старости була далеко не другорядною. Серед людей, які опікувалися замком і містом, були представники відомих князівських родів.
Махорін згадує Андрія Глібовича Пронського, якого вважає одним із перших старост Житомирського замку. Після нього у 1557–1571 роках замком керував Роман Федорович Сангушко. Згодом він став брацлавським воєводою та польним гетьманом Великого князівства Литовського.
Пізніше житомирськими старостами були Костянтин Вишневецький, Михайло Чорторийський, Януш Заславський та його син Олександр.
3. Петра Могилу обирали саме у Житомирі
Одна з найцікавіших дат — 16 вересня 1627 року.
За словами краєзнавця, того дня на головній площі Житомирського замку відбулися вибори архімандрита Києво-Печерської лаври. До міста приїхали митрополит Іов Борецький та інші православні ієрархи.
Архімандритом обрали Петра Могилу, який пізніше став митрополитом Київським, Галицьким і всієї Русі та однією з ключових постатей українського церковного й освітнього життя XVII століття.
4. Один із найбільших європейських бібліофілів жив у Житомирі
Із містом була пов’язана й біографія Юзефа-Анджея Залуського. У 1747 році він передав свою величезну книгозбірню польському народові. Вона налічувала понад 200 тисяч томів і вважалася однією з найбільших бібліотек Європи свого часу.
У 1759 році Залуський став київським єпископом-ординарієм. Оскільки єпископська кафедра містилася у Житомирі, він переїхав сюди. За інформацією, яку наводить Геннадій Махорін, Залуський був причетний до розвитку місцевої освіти й благодійності.
5. Олександр Довженко був членом житомирської «Просвіти»
До того як стати одним із найвідоміших українських кінорежисерів, Олександр Довженко певний час жив і вчителював у Житомирі.
Махорін розповідає, що Довженко був членом місцевої «Просвіти», а у березні–травні 1917 року працював у складі Шкільної комісії.
У Житомирі режисер також серйозно захворів, переніс операцію та лікувався в лікарні Червоного Хреста. На місці, де вона колись стояла, планують встановити пам’ятний знак, пов’язаний з його житомирським періодом.
6. Барон де Шодуар називав кохану «моя киця»
Історія Івана де Шодуара має й дуже особисту сторінку.
Під час хвороби поруч із бароном була його помічниця Анна Вальд. Згодом їхні стосунки стали романтичними. Коли Анна надовго виїжджала з палацу, у листах вона зверталася до Шодуара словами «мій котусь», а він називав її «моя киця».
За словами Махоріна, барон хотів одружитися з Анною і навіть обговорював майбутнє вінчання зі священником. Весілля так і не відбулося: 5 травня 1919 року 60-річний Іван де Шодуар помер.
Раніше Житомир Онлайн розповідав, що сталося з палацом Шодуара, який після війни ще можна було відновити, однак у 1951 році будівлю знесли.
7. Не лише Корольов: із Житомиром пов’язана ціла плеяда дослідників космосу
Сергій Корольов — найвідоміше ім’я у космічній історії міста, але далеко не єдине.
Серед уродженців Житомира Геннадій Махорін називає Павла Ельясберга, чиї розрахунки використовували під час запусків штучних супутників і космічних кораблів, конструктора двигунів для космічної техніки Аврама Черкеза та Оскара Боксера, пов’язаного з розвитком космічної психофізіології.
До сучасного покоління краєзнавець відносить Олексія Пахунова, який працює програмістом у корпорації Ілона Маска.
8. Прообраз мобільного телефона придумав уродженець Житомира
Георгій Бабат — ще одне ім’я, про яке у самому Житомирі знають далеко не всі.
Винахідник народився у місті й був автором понад ста розробок. Однією з найвідоміших став монофон — пристрій, який сьогодні називають одним із ранніх прообразів мобільного телефона.
За словами Махоріна, Бабат також працював над технологіями, пов’язаними з мікрохвильовим нагріванням, кульовими блискавками та безконтактним заряджанням електромобілів. Частина його задумів з’явилася за десятиліття до того, як схожі рішення стали звичними.
9. Із Житомиром пов’язують трьох Нобелівських лауреатів
Краєзнавець також називає трьох Нобелівських лауреатів, біографії яких мають зв’язок із Житомиром.
- Зельман Ваксман — мікробіолог і біохімік, відзначений Нобелівською премією з фізіології або медицини за дослідження стрептоміцину;
- Герберт Чарлз Браун — хімік, який отримав Нобелівську премію за роботи у сфері органічного синтезу;
- Саймон Кузнець — економіст і лауреат Нобелівської премії з економічних наук.
10. У Житомирі навчався майбутній президент Української академії наук
Ще одна відома постать із житомирською сторінкою біографії — ботанік, географ і науковець Володимир Липський.
За словами Геннадія Махоріна, у Житомирі Липський навчався та одружився. Згодом він очолив Українську академію наук і став одним із її перших президентів.
