На перший погляд — звичайний післявоєнний недільник. Житомиряни з лопатами й мітлами впорядковують невеликий сквер, поруч стоїть вантажівка, а посеред кадру височіє біла скульптурна композиція. Але найцікавіше тут — місце: це добре знайомий сучасним житомирянам ріг Великої Бердичівської та Івана Кочерги.
Архівну світлину опублікував Вадим Острогляд у публічній групі «Интересный Житомир». У підписі до фото зазначено: статуя називалася «Мир», а кадр зроблено у 1945 році під час недільника з очищення та благоустрою міста. Автор зйомки — Святун, фотографія походить із фондів Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву.
Тоді це були вулиці Карла Маркса та Садова
У 1945 році Велика Бердичівська мала назву Карла Маркса, а нинішня вулиця Івана Кочерги була відома житомирянам як Садова.
І назва «Садова» тут зовсім не випадкова. Житомир Онлайн раніше показував, як виглядала ця вулиця ще у 1910-х роках. Вона почала формуватися у XIX столітті біля великого саду монастиря сестер-шариток і лише з 1984 року носить ім’я драматурга Івана Кочерги.
Сам сквер має історію значно старшу за статую
Є ще одна деталь, яка робить фотографію цікавішою. Невеликий сквер на цьому перехресті — фактично уламок значно більшої зеленої території старого Житомира.
Як йдеться у матеріалі Житомир Онлайн про сади та парки старого Житомира, монастирю сестер милосердя «Шариток» належав великий сад у межах сучасних Великої Бердичівської, Київської, Михайлівської, Небесної Сотні та Івана Кочерги.
У середині XIX століття більшу частину саду вирубали, територію забудували, але на розі Великої Бердичівської та Івана Кочерги залишився невеликий сквер. Саме його ми й бачимо на фотографії 1945 року.
У кадрі — не парад, а звичайний день повоєнного міста
Цінність світлини ще й у тому, що вона показує не урочисту площу й не офіційний захід. Люди працюють: копають землю, прибирають територію, підмітають. За ними видно невисокі житлові будинки, дерева без листя та вантажний автомобіль.
У центрі всього цього — статуя «Мир». Біля високої жіночої фігури зображені діти, а сама композиція різко контрастує з дуже буденним міським пейзажем навколо.
Так фотографія зберегла одразу два Житомири: місто, яке відновлювали після війни, і міський простір, значна частина якого згодом змінилася до невпізнання.
За чотири роки до цього перехрестя виглядало інакше
Є й можливість зазирнути ще на кілька років назад. На фотографії цього ж перехрестя 1941 року видно будинок графа Ледоховського та іншу скульптурну композицію — «Щасливе дитинство».
Тобто навіть протягом першої половини 1940-х оформлення цього невеликого куточка міста змінювалося. Архівні кадри дозволяють буквально по роках складати історію знайомого перехрестя.
