Шестеро чоловіків сидять у першому ряду, ще троє стоять позаду. Цю чорно-білу світлину зробили 1969 року в саду Київської кіностудії імені Олександра Довженка. На ній — українські письменники й літературознавці покоління шістдесятників. Серед них є й уродженець Житомира Валерій Шевчук.
Найчастіше поруч із фотографією називають шістьох літераторів, які сидять у першому ряду. Але в підручнику української літератури для 11 класу Олександра Авраменка зберігся докладніший підпис — з іменами всіх дев’ятьох учасників знімка.
Хто зображений на фотографії 1969 року
У нижньому ряду зліва направо: Микола Вінграновський, Євген Гуцало, Володимир Дрозд, Григір Тютюнник, Валерій Шевчук і Борис Олійник.
У верхньому ряду зліва направо: В. Іванисенко, Л. Коваленко та В. Дончик. Саме так, з ініціалами, їх зазначено в підручнику.
Знімок об’єднав авторів, чиї твори стали частиною української літератури другої половини ХХ століття. Усі вони належали до середовища, яке формувалося в часи відлиги, а згодом працювало під дедалі сильнішим тиском радянської цензури.
Валерій Шевчук: шлях із Житомира до української літератури
Для Житомира на цій фотографії особливо важливий Валерій Шевчук — п’ятий зліва серед тих, хто сидить. Він народився 20 серпня 1939 року в Житомирі, закінчив технічне училище, працював на бетонному заводі, а згодом вступив до Київського університету.
1969 рік, коли зробили світлину, був помітним і в його творчості. Як зазначає Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка, на той час уже вийшла перша книжка Шевчука «Серед тижня». У 1969-му він працював над повістями «Золота трава» й «Мор», а також побачила світ його збірка «Вечір святої осені».
Згодом з’явилися «Дім на горі», «Три листки за вікном» та «Стежка в траві. Житомирська сага». За роман-триптих «Три листки за вікном» письменник отримав Шевченківську премію 1988 року.
Валерій Шевчук помер 6 травня 2025 року. Його літературна спадщина й далі повертається до рідного міста. 2 жовтня 2026 року в Житомирському обласному літературному музеї відкрили експозицію «Світ слова і пам’яті» з рукописами, листами та особистими речами письменника, які передала його донька Юліана.
На світлині 1969 року Шевчук сидить поруч із колегами, чиї імена сьогодні читають у шкільних підручниках. А його власні книжки повертають читача і до Житомира — міста, яке залишилося важливою частиною його прози.
