Минулого року Україна відзначила тридцятилітній ювілей від часу проголошення державної незалежності. З нагоди такої дати лунало чимало заяв, відбувалося чимало подій, під час яких висловлювалися оцінки та коментарі з приводу реалізації можливостей , які мала Україна за період першого тридцятиліття своєї новітньої державності. У Житомирі із такого приводу певних ювілеїв не влаштовували, а тому увесь пройдений за тридцять років шлях нашого міста залишився у тіні нинішніх проблем, які самі по собі не пояснюють їх походження та природи їх виникнення.
Між тим, найголовнішими свідками тридцятилітньої епохи можна вважати керівників міської влади Житомира . Із 1991-го року у Житомирі їх було шестеро, включно із нинішнім міським головою Сергієм Сухомлиним. Ми вирішили розповісти, що сьогодні роблять ,і чим займаються колишні мери Житомира.
Отже, у хронологічному порядку. На момент проголошення незалежності України у серпні 1991-го року головою Житомирської міської ради було обрано Віталія Мельничука. Мером Житомира В.Г.Мельничук став ще восени 1990-го року, будучи на той час ще й депутатом Верховної Ради України. Сьогодні таке дуалістичне поєднання посади керівника міської влади та нардепа України неможливе суто із законодавчих норм. А тоді, на початку 90-х, приклад Віталія Мельничука був непоодиноким: щонайменше півтора десятка мерів міст України були обрані народними депутатами та поєднували у своїй діяльності одразу ж дві посади. У 1992-му році Віталій Мельничук склав із себе повноваження міського голови і зосередився виключно на роботі у парламенті. Там же, у Верховній Раді України він продовжував працювати ще більше десяти років: був радником Голови Верховної Ради та заступником голови Рахункової палати України. Нині живе у Києві і викладає у НУ « КИЄВО – МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ». До Житомира приїздить на запрошення керівництва міста. Зокрема був присутнім на урочистостях з нагоди вшанування у Житомирі памяті народного депутата України Якова Зайка. У 2021 році Віталія Мельничука було нагороджено відзнакою «За заслуги перед Житомиром».
Після Віталія Мельничука головою Житомирської міськради було обрано Анатолія Фесенка. До речі, Анатолій Іванович працював у кабінеті головного чиновника міста Житомира аж десять років поспіль (1992 – 2002). Цей період і досьогодні залишається неперевершеним рекордом. Певних і гучних здобутків , як міський голова, А.І.Фесенко не здобув. Йдеться передовсім про новобудови, потужні інвестиції чи новації у міському господарстві.
Їх насправді не було і не могло бути, оскільки середина 90-х років у Житомирі співпала із згортанням та занепадом промислового виробництва, припиненням діяльності підприємств – гігантів та появою кількох нових речових ринків, куди пішов працювати багатотисячний персонал звільнених із підприємств робітників. За таких умов важливо було зберегти функціональну спроможність всіх основних компонентів міського господарства: транспорту, комунальної сфери, діяльність бюджетних установ. По великому рахунку, покладені на міського голову обовязки Анатолій Фесенко із честю виконав. Житомиряни, які й досі памятають А.І.Фесенка, знають його , як людину слова, як порядного і фахового керівника, який увесь свій час практично знаходився на роботі. Тоді не прийнято було відпочивати на курортах, отримувати щомісячні і щоквартальні премії і згуртувати колектив апарату міської ради, а також зберегти кадровий «кістяк» більшості комунальних підприємств Житомира було дуже важко. Але Анатолій Фесенко зумів це зробити, хоча працював у надзвичайно складних, якщо не найскладніших умовах за всю історію діяльності міської влади у Житомирі. Анатолій Іванович рано пішов із життя у 2004-му році.
Наступним очільником міста Житомира був Георгій Буравков. У 2002-му році вперше в історії нашого міста міським головою було обрано представника приватного бізнесу. Варто зауважити, що роки перебування Г.А.Буравкова на посаді міського голови позначилися першими спробами відновлення і відродження раніше занепалого міського господарства та його інфраструктури. Зокрема, було запроваджено графіки ремонту найбільших автомагістралей міста, а також облаштовано освітлення багатьох центральних вулиць міста. Ще один показник діяльності Георгія Буравкова – напрочуд гармонійно скомпонована високопрофесійна команда помічників та заступників міського голови. Як міський голова, Георгій Буравков уникав публічних скандалів, періодично і регулярно спілкувався із журналістами числених видань, персонально і особисто був присутнім у всіх «гарячих» точках господарської діяльності міста Житомира. Сьогодні Георгій Буравков – на пенсії, однак часто буває у громадських місцях, відвідуючи заходи, культурні події, як і колись, охоче спілкується із журналістами житомирських ЗМІ.
У 2006-му році, внаслідок виборів та кількамісячної судової епопеї, мером Житомира стала Віра Шелудченко. В цілому її діяльність на посаді міського голови була позначена початком «великої приватизації» комунальної та муніципальної власності у місті Житомирі, коли майже півтори сотні об’єктів із комунальної власності перейшли у приватні руки. Ще одна сторінка діяльності В.Т.Шелудченко, як житомирського міського голови, ознаменована розподілом кількох гектарів землі у рекреаційній зоні міста Житомира (Павликівка та Корбутівка) для потреб сінокосіння та розвитку садівництва кількома десятками житомирян. Сьогодні Віра Тимофіївна – на пенсії, у 2022-му році у неї поважний життєвий ювілей, який вона зустрічає на посаді керівника бізнесово-виробничої структури, що базується на вулиці Параджанова.
На зміну В.Т.Шелудченко у 2010-му році кабінет житомирського міського голови зайняв Володимир Дебой. На той час Володимир Михайлович мав досвід роботи на посаді заступника губернатора, а також більше десяти років зайняття бізнесовою діяльністю. Як міський голова, відзначився початком кампанії із впровадження енергоефективності та теплозбереження у освітянських та загалом – у бюджетних закладах міста. Однак у роботі із депутатським корпусом Житомирської міської ради В.М.Дебой мав суттєві проблеми та допускався відчутних помилок. Що зрештою і призвело до його дострокової відставки у лютому 2014-го року. Сьогодні В.М.дебой працює експертом у низці проектів із впровадження заходів та методик з енергозбереження. Живе у Житомирі, проте найчастіше перебуває у відрядженнях у різних регіонах України і за її кордонами. Можливо саме тому у Житомирі вже другий рік подейкують , що В.М.Дебой разом із сім’єю перебрався на проживання до однієї із балтійських республік.
Звісно ж, у кожного із вище зазначених керівників міста Житомира залишилось чимало вражень, зауважень та коментарів, які вони могли б оприлюднити і (у якості порад чи побажань) для нинішньої влади міста Житомира. Погодьтеся, у людей, які працювали у вкрай складних умовах становлення української державності, накопичився чималий життєвий і суто професійний досвід керівництва міським господарством Житомира. Нехтувати чи вважати такий життєвий багаж чимось другорядним зазвичай не прийнято. Тому нинішня влада міста Житомира могла б реалізувати доволі цікавий проект, залучивши до співпраці колишніх мерів нашого міста. Швидше за все користі від такої ініціативи було б чимало.
