Я люблю Житомир. Але в минулу неділю мені було за нього боляче та соромно. Я повернулась з Вінниці. І знаєте – тепер хочеться там пожити. (Хто мене знає – знає, що зі мною такого не буває ніколи.)
За одні вихідні Вінниця вийшла у моїй голові у ТОП-3 улюблених міст України.
Що мене вразило найдужче, як людину без машини, що гуляла і в центрі і на околиці:
1. Мої улюблені трамваї.
Дуже люблю цей транспорт і там є принаймні 4-6 маршрутів, уявляєте? З околиці до центра за 30 хвилин у будь яку погоду? Всі трамваї гарні, доглянуті, чистенькі – і старі і нові.
Обожнюю наші трамваї! Але не згадаю року, коли якийсь “геній” на машині не запропонує його відмінити. Бісить відсутність логіки у таких людей. Весь світ переходить на електротранспорт, а Житомир тягне у протилежну сторону; трамваї – швидкі, надійні, ходять за графіком. І знаєте – не у всіх є машини, нажаль чи на щастя.
2. Чисто аж гидко.
Нагуляли до 20000 кроків і всюди чисто. Вулиці, сквери, парки. Була у парку, що на околиці і схожий на наш гідропарк, але без річки – просто космос.
Дерева всі старі і високі, затінок, лавок на кожному кроці, всіляке для дітей і … чисто. Потім була довга вулиця (Космонавтів) і ще один парк і вже з озером. І знову – круті лавки, круті катамарани, кучу ще радянських але чистих, доглянутих та безкоштовних шезлонгів, лежаків і всякого. І знову – чисто.
І ні, чисто – не тому що не смітять. І не тому що суботники, чи як там вони зараз називаються (дні коли ті, хто ніколи не смітять прибирають за тими, хто смітять завжди), а там багато великих, адекватних смітників. Таких, не на одну-дві пляшки. А таких, як у нас ще трапляються – бетонні, круглі, тільки нового зразка, з попільничками.
3. Велосипеди і самокати.
У Житомирі, наскільки я знаю, є одна офіційно та законно виділена велодоріжка, 100м біля ЦУМу. І та – кусочок дороги. У Вінниці – велодоріжки всюди! І всі, що я бачила – як окрема частина тротуару.
Вартість велосипеда в аренду – 25 грн на годину. 250 – на місяць. Круто, правда?
Багато людей їздить на велосипедах і самокатах.
Доречі самокати є брендовані, а є муніципальні. І вони також всюду. Ціна – 9 грн за 10 хвилин.
4. Дороги.
Скажу тут не лише за Вінницю, де дороги як у Харкові по якості.
З мого досвіду подорожей по нашій області та по Україні, а цього досвіду багато – у Житомирі найгірша якість доріг з усіх міст, що я була. Найгірша!
Заїхав у Житомир і прям відчуваєш – ооо, Житомир.
А про тротуари краще взагалі не говорити – у Вінниці вони – ідеальні. Дрібненька, гарненька плиточка чи рівнюсенький асфальт.
Чому у Житомирі не так?..
Я розумію, що у Вінницю вкладали багато, дуже багато грошей.
Але, Вінниця і більша за Житомир.
І так, деякі речі складно змінити, додати лінії трамваїв чи велодоріжки, наприклад.
Але відверто:
Кожен адекватний житомирянин боїться реконструкції скверів і парків. Хто їх узгоджує, чим і як думають ці люди?..
* Зараз боюсь за гідропарк
Бо все починається з вирубування дерев і те, що виходить – далеко не завжди орієнтовано на зручне використання.
(Про зеленбуд, що обкусує дерева навіть згадувати не буду)
Дороги – жах.
Тротуари “добре хоч так зробили” вже розсипаються і плитка хитається, провалюється, ринви виламані. Навіть Михайлівська! Смітників мало і вони часто повні та недоглянуті.
Деякі зміни потребують велетенських фінансів, так. Але ж не всі.
І може, якщо зразу робити якісно, то воно і буде стояти десятиліттями.
Люблю Житомир.
Болить за Житомир.
На фото узгоджений та майже запущений проект реконструкції гідропарку
