Я не знаю, з яких джерел черпають інформацію Зеленський, Залужний, Умеров, черпав Рєзніков, але, судячи з того, що відбувається на фронті, об\’єктивної картини потреб немає ні в першого, ні в другого, ні в третього.
Я формую свою картину з відео та текстів тих, хто знаходиться або знаходився на передовій безпосередньо. Або близько. Що я спостерігаю за 20 місяців війни:
1) З перших днів стала зрозумілою роль дронів. Для тих, хто стежив за війною в Азербайджані, було зрозуміло й раніше. Як сказала Марія Берлінська “або дрони, або люди”. Про це постійно пише Юрий Касьянов. Юрій Бутусов пропонує створити окремий вид військ. З самого початку нам були потрібні дрони всіх розмірів та призначень. Від маленьких розвідників і камікадзе до аналогів Байрактара, здатних нести міни, ракети та дрони, що баражирують. Мені, як інженеру та виробничнику, зрозумілі терміни запуску такого виробництва. Максимум 6 місяців. Все це не пізно розпочати робити зараз. Говорять, що десь почали. На фронті поки що результату не видно. Причина – військово-політичне керівництво не усвідомлює важливості дронів.
2) З перших днів війни стала зрозумілою необхідність великої кількості мінометів. Від маленьких, якими може оперувати один воїн до великих на колісному ходу. Від сучасних 7 кг 60 мм мінометів, для знищення позицій противника на відстані від 700 м до 3 км до 80-ї та 120-ї мінометів на баггі та квадроциклах. У прив\’язці з балістичними калькуляторами типу Армор або Крапива. Саме на колісному ходу! І не тяжкий БТР, а джип, баггі, квадроцикл. З розвитком дронів виявлення мінометного розрахунку відбувається за лічені хвилини, отже, прибуття на місце, пуск 10-12 залпів, швидка зміна позиції має відбуватися також за лічені хвилини. Міномет, який важить більше, ніж може підняти одна людина – це відкладена, але неминуча смерть мінометного розрахунку. Про це постіно пишуть Timofey Vasin та Юрий Кисляк. Причина – військово-політичне керівництво не усвідомлює значущості мобільних мінометів.
3) Транспорт. Це розхідник, який має поставлятись на фронт масово. Будь-який підрозділ будь-яких військ повинен мати свій транспорт для швидкої евакуації. І себе, і поранених, і загиблих. Масове виробництво пікапів – це відпрацьована у світі технологія, відомі бренди вам поставлять і запустять старі лінії для сборки перевірених часом позашляховиків. Думаю, наші Єврокар та Богдан легко впоралися б із цим завданням. Причина – за деклараціями про цінність людського життя військово-політичне керівництво не усвідомлює значущості транспорту.
4) Техніка для мінування та розмінування – наше машинобудування готове виробляти таку техніку. Траншеєкопачі – те саме. Бетонні укриття – без проблем. Але нікому не було потрібно. Пишуть, що зараз МО почало замовляти. Краще пізно ніж ніколи.
5) ППО. Один із останніх прильотів шахедів наш президент прокоментував так: це натяк нашим західним партнерам про необхідність постачати нам ППО. Це в той час, коли 2 млрд грн на день ідуть на стадіони та тенісні корти, а народ почав масово виходити на протести під місцеві адміністрації із гаслом “гроші на зсу”. На гроші місцевих бюжетів можна було давно і ще не пізно зараз придбати протидронову військову техніку. Це мобільні великокалібірні кулемети з радаром. Виявлення цілей будь-якого розміру та наведення на них відбувається автоматично. Кожне зі 100 міст України має мати таку техніку у розпорядженні ТРО.
6) Нічого не пишу про медицину – це дуже болюча тема. Але там все набагато гірше, ніж у інших видах військ. Медичні сили не створювалися для порятунку поранених. Нема чим евакуювати, нікому рятувати.
Здавалося б – не складні для розуміння речі, доступні будь-якій дорослій розсудливій людині. Грошей у тилу стільки, що наш держапарат уже не знає, чим би йому ще запакуватись. А елементарних речей на фронті не вистачає. Навіть немає мобільних душових та регулярної зміни білизни. Немає елементарного електронного обліку потреб, що має кожна маленька комерційна торгова компанія.
Висновків не буде. Одна надія – що хтось із тих, хто приймає рішення, прочитає і прийме кадрові рішення.
