Сьогодні Бердичів на межі катастрофи.
Більша частина міста не має води, а коли вона з\’являється, то з кранів тече різнокольоровий бруд.
Розриті вулиці міста і полишені напризволяще. Бердичівляни крізь сльози жартують, що у місті будують метро.
Тротуари ніхто не посипає і не чистить – у місті маса травматичних випидків, люди ламають руки, ноги, отримують забої. Деградує бізнес-атмосфера у місті, втрачаються робочі місця, гроші йдуть з Бердичева разом з комфортом.
Відповідальність за це все лежить на міському голові Орлюку та його команді. Аде панові мерові, певно, байдужі і Бердичів, і бердичівляни.
На днях, під час погодної катастрофи, він не посоромився разом з найближчими колегами полишити місто насамоті і відправився у поїхзду в Польщу.
Питання часу – коли Бердичів через таку безвідповідальну владу зіткнеться з катастрофою? Цього не можна допустити. Небайдужі бердичівляни мають утворити Комітет порятунку рідного міста. Завдання його – ліквідувати проблеми, змусити міського голову та його бригаду працювати на місто та його мешканців, зробити Бердичів комфортним та заможним.
Це справа честі кожного бердичівлянина, а в першу чергу мають доєднатися опозиційні до мера депутати міської ради, лідери громадських об\’єднань, демобілізовані військові, журналісти, – усі, хто любить Бердичів та бердичівлян.
