7 лютого Верховна Рада проголосувала в першому читанні новий, досить жорсткий, законопроєкт про мобілізацію. Цей законопроєкт був розроблений після запиту про суттєве поповнення військ, який надійшов від колишнього командування ЗСУ.
Про сам запит українське суспільство дізналося під час пресконференції Володимира Зеленського у грудні 2023 року. Він повідомив, що військові оцінюють потребу в мобілізації на рівні близько 500 тисяч осіб.
Окрім питань справедливості, ротації та демобілізації військових, які уже два роки воюють, у президента було ще одне застереження до такого масштабного поповнення Збройних сил: “Мобілізація у такому форматі буде коштувати Україні додатково 500 мільярдів гривень. Тому я як президент України, як людина, яка багато часу витрачає, щоб знайти фінансову підтримку, хотів би знати від міністра фінансів, звідки братимуться ці кошти”.
І треба визнати, що питання грошей насправді не менш складне, ніж питання справедливості. Якщо мобілізувати додаткові сотні тисяч людей і не мати ресурсів на амуніцію, зброю та зарплату, це може не вирішити проблеми, а навпаки їх загострити. Україна фінансує свої військові видатки самостійно. Допомога від партнерів, яка грошима заходить у розпорядження уряду Шмигаля, витрачається виключно на покриття дефіциту в невійськових секторах.
Отже, щоб мати змогу утримувати армію та забезпечувати її поповнення, для України критично важливо втримати на плаву економіку.
По суті, країна опинилася на свого роду роздоріжжі: армія потребує людей, щоб стримувати ворога, а приватним і державним компаніям, які утримують армію, необхідно зберегти працівників, щоб мати змогу працювати.
І в команді Зеленського зараз намагаються винайти механізм так званого економічного бронювання, який, з одного боку, зможе стабілізувати роботу економіки, а з іншого – зібрати додатково в бюджет дуже відчутну суму грошей.
Що таке економічне бронювання
На зиму 2024 року в Україні теоретично є 11,1 мільйона чоловіків, які можуть бути мобілізовані. Ця кількість відповідає числу чоловіків віком від 25 до 60 років, які мають реєстраційний номер платника податків, або ІПН.
Понад мільйон людей, що становить 11% від загальної кількості, вже зараз служать у різних структурах Збройних сил. Здавалося б, є значна кількість осіб, які можуть бути мобілізовані без значних труднощів, — від 300 до 400 тисяч. Проте ситуація насправді є набагато складнішою.
Група ініціативних депутатів, під керівництвом голови економічного комітету Дмитра Наталухи, провела свої розрахунки. Згідно з ними, з загальної кількості потенційних мобілізованих слід виключити близько половини людей. Приблизно 3 мільйони чоловіків залишились на окупованих територіях з 2014 року, ще мільйон перебуває за кордоном, і принаймні 1,5 мільйона мають різні групи інвалідності.
Фактично, реально мобілізувати можна лише дві категорії людей. Перша – це приблизно 2,8 мільйона офіційно працевлаштованих осіб і майже 0,6 мільйона активних фізичних осіб-підприємців.
Друга категорія – це чоловіки, які перебувають в Україні, проте про яких держава майже нічого не знає, окрім їх реєстраційного номера платника податків (ІПН): вони не мають офіційного місця роботи, не вносять податків, не служать у Збройних силах та інше. Вони просто присутні в країні. І їх кількість складає майже 950 тисяч.
Очевидно, що набагато простіше мобілізувати тих, хто має офіційний слід у державних базах даних.
“Територіальні військові комісаріати набагато легше можуть взяти списки працівників підприємств і відправити повістки. Проте зараз, після двох років війни, ситуація на багатьох підприємствах критична. Спочатку система мала певний резерв, і можна було залучати стільки людей, скільки потрібно було. Але зараз всі ресурси напружені до максимуму.
На всіх зустрічах великі підприємства повідомляють про те саме – що вони насправді можуть долучитися, але не вистачає людей”, – розповідає заступник глави Офісу президента Ростислав Шурма.
“Тому і бізнесу, і суспільству треба надати якийсь справедливий і зрозумілий механізм, який гарантуватиме збереження робочих місць. Ми не можемо мобілізувати лише тих, хто реально працює “в білу”, і тому їх можна відслідкувати. Але всі повинні розуміти, що зараз наступний етап: або ти сприяєш бюджету, і тим самим підтримуєш армію, або ти служиш у війську. Іншої альтернативи не існує”, – додає Шурма.
Така настанова виникла з ідеї економічного бронювання, де підприємства мають можливість захистити своїх працівників, вносячи певну суму податків до бюджету. Важливо відзначити, що цей процес не скасовує поточний порядок бронювання, за яким уряд вже захистив майже півмільйона працівників критичних секторів економіки.
Проте виникають сумніви щодо ефективності такого механізму серед бізнесу, про який турбуються чиновники. Наприклад, представники Української торговельної палати у Сполучених Штатах повідомляють, що автори ідеї економічного бронювання зверталися до них для консультації.
“Ну у нас, можливо, і знайшлись би компанії, які б взялися за таку можливість. Але поки що ми не уявляємо, як можна це проговорити з народом: що одні будуть працювати, а інші мусять воювати. Тому підтримки з нашого боку цій ідеї не буде”, – розповідає співрозмовник в АТП.
Кого бронювати
Навколо встановлення критеріїв для економічного бронювання розгорнулися значні дискусії. Хоча ідея має економічний сенс, вже виникли обуреність тим, що багаті можуть викупитися від військової служби, або щодо дискримінації людей за їх майновим станом.
Проте це неправильний погляд на проблему. Головна мета полягає не в тому, щоб дозволити комусь купитися, а в створенні постійного джерела фінансування для підтримки армії. Таким чином, навіть у випадку, якщо американський Конгрес або який-небудь європейський лідер заблокує надання допомоги, Україна матиме достатній ресурс для утримання своїх військових сил.
“Наразі ми провели певний розрахунок щодо витрат на навчання, забезпечення озброєнням та фінансове забезпечення одного мобілізованого. Якщо взяти середню суму витрат на всі ці етапи, то вона становить приблизно 80 тисяч гривень на одного бійця за місяць. Отже, для забезпечення цих коштів бюджету потрібно, щоб 4–5 осіб працювали кожен день”, – роз\’яснює Шурма.
“І важливо, щоб ці люди працювали з гідністю, усвідомлюючи важливість свого внеску у оборону країни, а не постійно переймались тим, що завтра їх або їхніх колег можуть призвати до військової служби, загрожуючи всій системі”, – додає він.
Таку саму цифру – четверо-п\’ятеро працюючих на одного військового – висловив публічно і сам президент Зеленський. За такою логікою, для мобілізації додаткових 500 тисяч осіб необхідно економічно забронювати до 2 мільйонів людей.
Скільки коштує бронювання
Офіс президента та група Наталухи в Раді мають дві різні концепції щодо того, хто має потрапити в ці умовні два мільйони та скільки це має принести доходів державі. На Банковій схильні організувати цей процес, спираючись на суму реально отриманої заробітної плати, з якої платиться податок.
Нижня “межа входу”, яка дозволятиме претендувати на економічне бронювання, становить 30–35 тисяч гривень на місяць. За такої зарплати податкові відрахування працівника і роботодавця складуть до 18 тисяч гривень.
Ця модель має два переваги.
По-перше, її легко впровадити через податкову систему, не потрібно вигадувати щось нове.
По-друге, вона може допомогти бізнесу вийти з “сірої” зони: компанії вибирають простий “білий” механізм, щоб уникнути ризику втрати критичних працівників щодня.
Окрім того, за задумом команди Зеленського, це може змусити багато ФОПів легалізувати свою діяльність і сплачувати більше податків за свою роботу за трудовими договорами.
“Головне – це навіть не гроші, а тотальна зміна економічної культури. Коли люди і компанії проживуть якийсь час і повністю попрацюють “в білу”, то ніхто уже не захоче повертатись до зарплат у конвертах”, – переконує Шурма.
У цій концепції є і недоліки. Для великих міст зарплата в розмірі 35 тисяч гривень може бути реальним показником. Проте за межами обласних центрів це може стати проблематичним. Тому існує ризик, що малі бізнеси на периферії навпаки потраплять у тінь, оскільки не зможуть витримати таке податкове навантаження.
Група Наталухи розробляє зовсім інший проєкт, що базується на запровадженні нового спеціального квазіподатку, подібного до військового збору. Згідно з цим проєктом, якщо роботодавець бажає включити працівника до економічного “бронювання”, то він повинен гарантувати, що кожен місяць додатково сплачує за нього 20 тисяч гривень. Таку саму можливість пропонується надати активним ФОПам.
Ця модель передбачає накопичення всіх додаткових коштів у спеціальному фонді, який можна використовувати виключно на потреби оборони. У моделі Шурми, яка акцентується на концепції “обілення” економіки, всі податки на доходи фізичних осіб, що складають приблизно 40% доходів, будуть спрямовані до місцевих бюджетів. Проте, як показує попередній досвід, складно буде їх потім виділити на потреби Збройних Сил.
Проте, це передбачає, що буде що виділяти. За словами представників Федерації роботодавців, обидві названі суми – зарплата в 35 тисяч або збір у розмірі 20 тисяч від роботодавця – є недосяжними для більшості їхніх членів.
Члени Федерації роботодавців готові платити за бронювання, але в розмірі близько 6 тисяч гривень на місяць за кожного працівника. Однак очевидно, що такий рівень надходжень не буде переконливим аргументом у дискусії з тими, хто проти ідеї економічного бронювання.
Обидві концепції подібні у прогнозуванні додаткових надходжень для бюджету. За середньозваженим сценарієм, додаткові доходи можуть становити від 200 до 350 мільярдів гривень на рік. Це значна сума. Для порівняння, варто зазначити, що весь бюджет Міністерства оборони на закупівлю озброєння для Збройних Сил в 2024 році оцінюється приблизно в 270 мільярдів гривень.
Отже, економічне бронювання може виявитися ключовим фактором стабілізації в умовах невизначеності щодо зовнішньої підтримки, оскільки воно може забезпечити значний збільшений бюджет на закупівлю зброї. Проте наразі ще немає остаточного рішення щодо того, на що саме будуть використані зібрані кошти. Хоча президент Зеленський заявив про намір реалізувати цей механізм, конкретний варіант ще не обрано. Незважаючи на це, не можна гарантувати успішну реалізацію ідеї, оскільки вже зараз спостерігається невдоволення та обурення серед великої кількості людей, як серед військових, так і серед представників бізнесу, стосовно такого підходу.
