Кілька кварталів на океанському узбережжі Нью-Йорка і досі майже не розмовляють англійською та шанують Леніна.
Час у цьому районі ніби зупинився на рівні радянських сімдесятих – роках, коли у Брайтоні почали з\’являтися перші емігранти.
Сьогодні їх тут – тільки за офіційними даними – 30 тисяч. За неофіційними – втричі більше, за рахунок тих, хто живе тут нелегально.
Російськомовні написи тягнуться вздовж центральної вулиці. На першому поверсі – крамниці, далі – маленькі квартири.
Один з найдешевших у Нью-Йорку, район повністю розташований під довжелезним залізничним мостом.
Брайтон-Біч у Нью-Йорку називають радянською Америкою та показують туристам. Портрети Леніна, іграшкові чебурашки, пластикові квіти та натуральні віники у Сполучених штатах – екзотика.
Лариса проміняла Мінськ на Нью-Йорк. Тут вона продає ватрушки – у червоному фартуху з білими рюшами: “Є булочки з журавлиною, з яблуком – або англійською говорити? Разберрі, паперрі, черрі – окей?”, – торгує жінка.
Попри величезну кількість крамниць, на всіх роботи у Брайтоні не вистачає. Щоб працювати за межами мікрорайону, як тут кажуть, у великому місті, потрібна англійська. Тож більшість живе на дотації або отримує пенсію.
