Війна продовжує об’єднувати різні куточки України спільним і непоправним горем. У селі Квітневе на Любарщині дружина та син отримали найстрашнішу звістку — на фронті загинув їхній найрідніший чоловік та батько, 41-річний командир бойової машини Олексій Федоров.
З Київщини до лав ЗСУ: військовий шлях командира
Хоча Олексій Русланович народився 15 серпня 1984 року і був уродженцем Київщини, свій останній спочинок він знайде на житомирській землі, поруч із родиною, яка так вірила в його повернення. Захисник став до лав Збройних Сил у липні 2025 року — тоді його мобілізував Вишгородський районний територіальний центр комплектування.
На фронті чоловік взяв на себе велику відповідальність: він служив командиром бойової машини та очолював третє механізоване відділення першого механізованого батальйону військової частини А4990. Його підрозділ виконував надскладні завдання в епіцентрі бойових дій.
Останній бій на Донеччині
Останній бій командира відбувся 8 квітня 2026 року. За інформацією Любарської селищної ради, Олексій Федоров мужньо виконував свій військовий обов’язок поблизу населеного пункту Никифорівка, що у Соледарській міській громаді Бахмутського району. Під час запеклих зіткнень із ворогом військовий отримав поранення, яке виявилося несумісним із життям.
Скорботні новини не перестають надходити до нашого регіону. Поки у Житомирі 4 травня готуються попрощатися із Захисником В’ячеславом Вознюком, Любарська громада також занурилася у траур, очікуючи на прибуття траурного кортежу.
Офіційне поховання Героя Олексія Федорова відбудеться у селі Демківці в день прибуття його тіла на територію громади. Світла пам’ять про Захисника України назавжди залишиться в серцях земляків, а його родині жителі Любарщини висловлюють найщиріші співчуття.
