Свято-Покровський храм на Крошні у Житомирі — це не лише духовний осередок мікрорайону, а й архітектурна прикраса, яку місцеві мешканці з любов’ю називають «блакитною перлинкою». Проте його історія оповита інформаційною плутаниною, на яку нещодавно звернула увагу житомирянка Тетяна Макарчук. Жінка спробувала знайти інформацію про дату будівництва храму в інтернеті, але стикнулася із суперечливими даними: десь вказують 1880-ті роки, десь — 1914 рік, а туристичні сайти взагалі приписують храму чужу історію.
Сайт Житомир-Онлайн вирішив розплутати цей історичний клубок, відповісти на запитання містян та згадати, що довелося пережити цій святині за часів СРСР.
Чому виникла плутанина: три Покровські храми Житомира
Як слушно помітила авторка допису, у Житомирі дійсно існують три храми зі схожими назвами, що і є головною причиною плутанини на інформаційних ресурсах:
- Покровська церква на Охрімовій горі (вул. Трипільська). Збудована у 1899–1902 роках на місці стародавнього кладовища. За радянських часів вона використовувалася як виробниче приміщення підприємства УТОС. Нині храм передано ПЦУ, він потребує серйозного ремонту.
- Старообрядницька церква Покрови Святої Богородиці (1-й Каракульний провулок). Цей невеликий однобанний храм був зведений приблизно у 1875 році.
- Свято-Покровська церква на Крошні (вул. Покровська, 98). Саме та блакитна святиня із сірими куполами (один з яких, якщо придивитися, дерев’яний), про яку йде мова.
Багато туристичних сайтів механічно скопіювали рік заснування старообрядницької церкви (1875) і приписали його крошенському храму, створивши міф.
Справжня історія та унікальна первісна назва
Так звідки ж взялися цифри «1880-ті» на табличці та «1914 рік» в архітектурних довідниках? Усе дуже просто. 9 березня 1889 року поблизу маєтку землевласника Андрія Аршеневського було відкрито чесько-православну церковно-парафіяльну школу з домовою церквою святих В’ячеслава та Людмили. Це і був початок православної парафії на Крошні.
А ось будівництво повноцінного кам’яного храму розпочалося у 1912 році і завершилося у 1914-му. Цікавий та маловідомий факт: первісно храм був закладений і освячений на честь Господа Ісуса Сладчайшого (дуже рідкісна присвята для України). І лише згодом, набагато пізніше, парафію перейменували на честь Покрови Пресвятої Богородиці. До речі, саме завдяки цьому храму одна з найдовших магістралей міста, колишня вулиця Щорса, нині носить назву Покровська.
Чи працював храм у роки СРСР?
Тетяна Макарчук цікавилася, чи функціонувала церква за радянських часів. Доля крошенського храму була такою ж трагічною, як і в більшості святинь. У 1930-х роках, під час піку антирелігійної кампанії СРСР, храм був закритий більшовиками. (Схожа доля спіткала й інші святині міста, як-от знаменитий дерев’яний храм Богоявленського монастиря у Житомирі).
Богослужіння у Свято-Покровській церкві відновилися лише у 1942 році, під час німецької окупації, коли нова влада масово дозволяла відкривати зачинені комуністами храми. Після Другої світової війни церква продовжувала періодично працювати, попри тиск радянської системи.
Спогади: Великдень перед війною та довжелезні черги
Попри всі історичні перипетії, храм залишається живим завдяки своїм прихожанам. Тетяна згадує часи, коли на Крошні територія церкви ще не мала сучасного ландшафтного парку: «На свята в цій церкві було стільки людей, що вони не поміщались на території, і черги були далеко за межі забору, бувало, аж до місця, де на зупинці продають квіти. У Чистий четвер за свічкою стояли години дві. Машин було море, затори».
Сьогодні людей поменшало, територію прикрасили клумбами та парканчиками, але особлива атмосфера залишилася. Врізався в пам’ять житомирянки і Великдень перед початком повномасштабного вторгнення: «Пам’ятаю Паску перед війною, з громом, блискавкою і проливним дощем. Не могли достояти, щоб посвятити, людей було багатезно. Шепотілись, що така Паска — то передвісник чогось лихого. Так і вийшло».
Містичні збіги та особливі традиції завжди супроводжували церковні свята в нашому краї. Як згадував один з місцевих, навіть наприкінці 80-х Великдень під храмами збирав натовпи молоді та супроводжувався чергуванням міліції, показуючи незламну духовну потребу людей.
🔔 Бажаєте читати більше таких краєзнавчих розслідувань про Житомир? Обирайте зручний формат: сповіщення у Telegram або стрічка Facebook.
