Історія Житомира є багатогранною та зберігає в собі відбитки різних епох і культур. Днями у місцевій Facebook-спільноті «Интересный Житомир» розгорнулася цікава краєзнавча дискусія. Приводом для неї стало польське відео під назвою «Żytomierz», яке краєзнавець Вадим Острогляд знайшов на просторах інтернету.
«Там спить Польща»: спадщина Речі Посполитої
Автор допису супроводив відео коментарем, який змусив багатьох містян замислитися над історичним минулим свого міста: «Житомир до 18 століття був гарним польським містом. Żytomierz …tam śpi Polska. Логічно. Якщо Житомир до кінця 18 століття був у складі Речі Посполитої, то він був польським містом».
З історичної точки зору це твердження має підґрунтя. Аж до Другого поділу Речі Посполитої у 1793 році, коли місто захопила Російська імперія, Житомир справді відігравав важливу роль у польській державі. Більше того, після втрати Києва у 1667 році (за Андрусівським перемир’ям), саме Житомир став фактичною столицею Київського воєводства.
Польський період залишив величезний слід у культурному та архітектурному генофонді міста:
- розбудова католицьких костелів та монастирів (зокрема, Кафедральний костел Святої Софії);
- заснування Польського кладовища (одного з найстаріших та найвизначніших католицьких некрополів Європи);
- формування потужної польської громади, нащадки якої досі живуть і працюють у місті.
Від польського міста до губернського центру
Варто зазначити, що хоча Житомир і перебував під управлінням польської корони, його населення завжди залишалося багатонаціональним — тут пліч-о-пліч жили українці, поляки, євреї та представники інших народів. З переходом під владу Російської імперії місто почало змінювати своє обличчя, перетворившись на центр Волинської губернії.
Наприкінці 19 століття місто почало стрімко модернізуватися. До речі, саме цей період урбанізації чудово ілюструє історія житомирського трамвая, перші маршрути якого відкрили у 1899 році. Проте навіть крізь століття імперського, а згодом і радянського панування, польський дух і католицька спадщина Житомира збереглися до наших днів.
