Мати зниклого бійця з Житомирського району отримала погрози: шахраї вимагають 50 тисяч рублів за відеозв’язок

Мати українського бійця з Житомирського району, який має статус безвісти зниклого за особливих обставин, вже багато місяців розшукує сина. Вона стикається з масою проблем та складнощів на цьому шляху, а ще з погрозами шахраїв, які тероризують родичів зниклих воїнів. Таких як пані Тетяна (ім’я змінено на прохання жінки) – тисячі, і з кожним днем війни їх стає все більше.

Тільки той, у кого близька людина зникла безвісти на фронті, розуміє всю глибину відчаю, виснажливого очікування, страху та надії, з якими кожну хвилину живуть рідні воїнів. Вони намагаються робити все можливе і неможливе, щоб знайти хоч якусь інформацію про зниклих і часто відчувають себе покинутими сам на сам зі своїми проблемами у повній невідомості. Навіть оформити величезну кількість різних документів – це ціла наука з купою підводних каменів, де новачок може просто потонути. Саме про ці “камені”, складнощі та неочікувані повороти в пошуках зниклих воїнів газеті “Субота” розповіла пані Тетяна.

“Немає офіційного підтвердження, що мій син загинув”

– Коли і як зник Ваш син?

– Сина призвали до ВСУ у жовтні 2025 року. Він служив у 46 бригаді 4 батальйону 13 роти під Новопавлівкою Синельниківського району на Дніпропетровщині. 2 лютого 2026 року ми говорили по телефону останній раз. Син подзвонив о четвертій ранку і сказав, що вирушає з хлопцями на позицію. Після цього зв’язок обірвався. Ми намагались якось його знайти. Вийшли на людину, яка теж там служить, і через неї дізнались, що син живий і знаходиться на позиції. Але потім цей чоловік повідомив, що 12 лютого з хлопцями, які були на позиції, обірвався зв’язок. Незабаром прийшло сповіщення про те, що син зник безвісти за особливих обставин. Впродовж майже чотирьох місяців активних пошуків я змогла дещо дізнатися, але не багато. Я отримала інформацію, що на позиції відбувся ближній стрілецький бій і був удар FPV-дрону. А далі – невідомість, військова частина не підтверджує і не спростовує загибель або полон, військові просто зниклі безвісти. Акту розслідування частина мені не надала, тому мої пошуки не припиняються.

– Що робити людині, яка отримує звістку про те, що її родич зник безвісти?

– Знаю по собі, що у відчаї починаєш писати на військову частину, шукаєш телефони керівництва, але всі ці дані засекречені і нічого добитися неможливо. Звісно, у такій ситуації є певний алгоритм дій, але людині від горя і стресу дуже складно зосередитись і зробити все правильно.

– Який алгоритм дій?

– По-перше, потрібно звернутися до поліції, де слідчий відкриє кримінальне провадження щодо зниклого безвісти. Слідчий має запитати родича, чи той бажає виступити потерпілим або свідком у цій ситуації. І ось тут потрібно бути дуже уважними – батьки та дружина (чоловік) повинні настояти на тому, що вони є саме потерпілими. Я знаю випадок, коли дружина зниклого отримала статус потерпілої, а мати – свідка. І мати дуже скоро відчула ціну своєї помилки, бо вона як свідок практично не мала ніяких повноважень, навіть не могла писати клопотання слідчому чи звернутися до Координаційного штабу. Тобто саме потерпілі мають такі повноваження. Через 24 години після подання заяви слідчий зобов’язаний надати вам витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, де вказано прізвище та ім’я слідчого та номер кримінального провадження.

По-друге, рідним зниклого безвісти потрібно піти до ТЦК та написати заяви і подати пакет документів для подальшого оформлення та отримання грошового забезпечення військового. Сума ділиться між батьками, дружиною та дітьми, причому тільки половина від загальної суми, а інша залишається на депонованому військовому рахунку частини. Другу частину віддають воїну у разі повернення додому, або родині у разі його загибелі.

– Які ще документи потрібно оформити для того, щоб пошуки були ефективними?

– На основі відкритого кримінального провадження потрібно зареєструватись в особистому кабінеті Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Після верифікації ви зможете відстежувати статус заявки та подавати додаткові дані. Після реєстрації можна буде робити запити до Уповноваженого з прав людини, з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Міністерства оборони, Генерального штабу, Міжнародного червоного хреста, Координаційного штабу і так далі. До речі, про цю реєстрацію мені не повідомили ні в поліції, ні в ТЦК. Я би сама ніколи не змогла б зареєструватись, бо просто не знаю, як це зробити. Мені дуже допомогла волонтерка з Житомира, яка сама знаходиться у пошуках двох братів-військових. Ця людина добре розуміє розпач та відчай родичів зниклих воїнів і готова допомогти. Я їй безмежно вдячна.

Чому у воєнних не завжди беруть зразок ДНК?

– Які ще моменти грають важливу роль?

– Коли людину забирають до ЗСУ, у неї повинні одразу взяти зразок ДНК (наказ №438 МОУ від 28 липня 2023 року), який потрапляє до бази даних. Але є випадки, коли у військових частинах масово не беруться зразки ДНК. Наприклад, я дізналась, що у нашого сина його теж не взяли. Ми з чоловіком здали свої зразки ДНК, і тепер у разі загибелі сина його мають ідентифікувати по наших ДНК. Тому військові повинні пам’ятати, що зразок ДНК – це дуже важливо. Крім того, я знаю випадок, коли військовий зник у 2023 році, його рідні здали свої зразки ДНК, але вони десь загубилися і ідентифікація тіла роками не проводилася. Тому рідні, які здали зразок ДНК, мають проконтролювати слідчого: чи він вчасно подав зразки на обробку і чи вони внесені в єдину базу ДНК.

– Як відбувається пошук зниклого безвісти?

– Пошуком офіційно займається поліція, але родичі не покладаються на неї, нічого не чекають, а самі проводять величезну роботу: пишуть в усі можливі інстанції, шукають інформацію у різних групах телеграм-каналів (кацапських в тому числі), шукають телефони тих, хто служив разом з їхніми близькими, виставляють у групи інформацію та фотографії воїнів. Є певні групи, де людей знаходять навіть по татуюванням. Родичі їздять на обміни, стоять годинами з фотографіями зниклих в надії, що хтось впізнає та щось розкаже. Працюють також військові координатори – волонтери, які створюють цілі альбоми з фотографіями зниклих та їздять з ними на обміни, по шпиталям, мають доступ до спілкування у військових частинах. Вони також надають інформацію до СБУ, їздять на зустрічі з уповноваженим з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

“Ми пришлемо відео, як вашому сину відрізають вуха”

– Мабуть, шахраї “дістають” родичів зниклих воїнів?

– Звісно. Мені написали росіяни. Вони повідомили, що мій син знаходиться у полоні на Донеччині, і навіть прислали два його фото. За 50 тисяч рублів (більше 30 тисяч гривень) вони пропонували відеобесіду з ним та обіцяли пояснити, до кого потрібно звернутися, щоб син потрапив на обмін. Це мене одразу насторожило, бо я знаю, що до останнього моменту ніхто, крім вищого керівництва, не знає, кого саме подають на обмін. Тобто ці люди точно ніякого впливу на обмін не мають. Я запитала, які вони можуть дати гарантії? На що мені відповіли, що ніяких гарантій не дають. Тоді я запропонувала такий варіант: я задам лише одне питання, на яке повинен відповісти мій син, бо тільки він знає відповідь. Цю відповідь передадуть мені. Лише так я зможу бути впевнена, що мова йде саме про мого сина і одразу перешлю всю суму грошей. Це їх не влаштувало. Вони мені написали, що впродовж двох годин запишуть відео, як будуть відрізати вуха моєму сину, і пришлють мені. Звісно, що це шантаж і залякування, тому навіть якщо прийде якесь відео, ніколи не потрібно його відкривати і дивитись, адже це з великою вірогідністю надасть доступ до ваших банківських карток та особистих даних. На відео може бути зовсім не ваш родич, але психіка рідних може не витримати. Я консультувалась з досвідченими людьми, які пережили подібні ситуації, і мене запевнили, що фотографії, які мені прислали – це фальсифікація за допомогою штучного інтелекту.

На зниклих безвісти держава буде економити?

У кожному місті країни родичі зниклих безвісти проводять акції, щоб нагадати про своє горе та підштовхнути різні служби до більш ефективної роботи по пошуку зниклих, ідентифікації тіл, здійснення виплат тощо.

Як повідомила пані Тетяна, на черговій акції, яка відбулась 22 травня 2026 року в Києві біля Міністерства оборони України, до мітингувальників вийшов заступник Міністра оборони України Мстислав Банік, який пообіцяв, що усі проблеми, які стосуються пошуку, повернення безвісти зниклих, соціального захисту їхніх родин будуть вирішуватись тільки після обговорення з рідними зниклих. Всі ці питання мали розглядатися на зустрічі 29 травня 2026 року, але за день до неї її чомусь відмінили.

У той же час в Україні з’явилася низка законопроектів, які ще більше поглиблюють існуючі проблеми. Вони з’явились без будь яких обговорень. Зокрема проект Закону №13646, за який Верховна Рада вже проголосувала, і тепер він чекає на підпис Президента. Згідно документу усі кошти, виплачені родині як грошове забезпечення за час, поки військовий вважався зниклим безвісти, включаються до загальної суми 15 мільйонів гривень. У разі підтвердження загибелі, родина отримає різницю між 15 мільйонами та вже виплаченими коштами. Це лише один із пунктів документу, які дозволяють державі суттєво економити за рахунок виплат зниклим воїнам, перед якими ми всі у неоплаченому боргу, як і перед їхніми сім’ями. Це дуже боляче. Тепер слово за Президентом.

Сніжана Смирнова, газета “Субота”

Гаряча лінія Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин: 0 800 10 33 33. Електронна адреса [email protected].