30 серпня Валерію Нечипоренку — журналісту, письменнику й уродженцю Коростеня — виповнився б 71 рік. Він очолював «Житомирський вісник», багато років працював заступником генерального директора УНІАН, був автором ідеї Коростенського фестивалю дерунів та одним із людей, завдяки яким у місті з’явився літературний фестиваль «Просто так».
Про Нечипоренка залишилося чимало не лише офіційних біографій, а й особистих спогадів. Журналіст Василь Головецький, який називав його своїм товаришем і кумом, згадував Валерія Нечипоренка до його 70-річчя. Вони разом працювали вчителями у Сушківській середній школі, згодом — у кількох редакціях. «З нього просто фонтанували ідеї», — написав Головецький.
Валерій Нечипоренко народився 30 серпня 1955 року в Коростені. У 1977 році закінчив Житомирський педагогічний інститут і певний час учителював. Журналістика стала наступною великою частиною його життя. У травні 1986 року як спеціальний кореспондент «Радянської Житомирщини» він працював на висвітленні ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Від 1988 року Нечипоренко очолював газету «Житомирський вісник». Пізніше працював у виданнях «Фінансова Україна», «День», «Всеукраїнські відомості», створив і редагував всеукраїнську газету «Індустрія». З лютого 1999 року був заступником генерального директора УНІАН.
Ідеї, які залишилися в Коростені
Одна з них давно стала візитівкою міста. На офіційному сайті Коростеня Валерія Нечипоренка називають автором ідеї Міжнародного фестивалю дерунів. Перший фестиваль провели 28 вересня 2008 року. Тоді коростенці приготували гігантський дерун вагою 118 кілограмів, який увійшов до Книги рекордів України.
Іншим його проєктом був всеукраїнський фестиваль сучасної української літератури «Просто так». Нечипоренко був його ініціатором і промоутером, працював у журі, представляв фестиваль на пресконференціях і запрошував до участі авторів з усієї країни.
Писав він і сам. Серед його книжок — «Дивні люди», роман «Сердите покоління», «Вечірні прогулянки на старому велосипеді», «Казки поліські». Окремі твори перекладали англійською, японською, польською, болгарською, білоруською та російською мовами. У матеріалі Житомир Онлайн до його 60-річчя згадувалося й про незвичну для середини 1990-х деталь: Нечипоренко став першим українським письменником, який опублікував свій роман «Сердите покоління» в інтернеті.
Валерій Нечипоренко помер 27 березня 2011 року в Києві. У 2012 році в Коростені, у гімназії №4, де він колись навчався, відкрили меморіальну дошку. Того ж року вийшла книжка його вибраних творів «Завиграшки».
