Сто років тому сказати в Житомирі «йду на базар» було замало. Треба було ще уточнити — на який саме. На початку ХХ століття місто мало одразу кілька великих торговельних майданів: Житній, Сінний, Воздвиженський, Дров’яний та Путятинський. І це були не п’ять однакових ринків у різних районах — кожен мав свою географію, свої товари й свою роль у щоденному житті міста.
Краєзнавець Борис Дубман у матеріалах про старий Житомир зазначав, що ці ринки розміщувалися на спеціально спланованих торгових площах: Воздвиженській, Сінній, Путятинській та Ярмарковій. Частина назв пережила самі базари й досі працює як міський орієнтир. Історичні описи старих ринків Житомира фактично дають змогу відновити торговельну карту міста початку минулого століття.
Житній: спочатку тут купували передусім хліб і зерно
Найвідоміший сьогодні ринок Житомира насправді не завжди називався Житнім. Наприкінці ХІХ століття територію між нинішніми Небесної Сотні, Хлібною, Київською та Бориса Тена ще довелося відвойовувати у природи: тут було заболочене Пнево з Хлуговим озером. Після осушення праворуч від тодішньої Миловської вулиці відвели місце для торгівлі хлібом.
Тому перша назва була дуже прямою — Хлібний ринок. Згодом він став Житнім. Тут торгували зерном, а пізніше асортимент значно розширився: з підвід продавали картоплю, живих курей, гусей, качок і кролів, працювали торгові ряди та заїжджий двір. Окремо ми вже розповідали історію Житнього ринку та показували, як змінювалася ця частина Житомира.
У 1951 році з боку тодішньої Московської вулиці звели дві будівлі торгового центру, а з боку Хлібної — великий м’ясний павільйон. Тобто ринок поступово перетворився з майдану, куди зерно привозили возами, на великий універсальний торговельний центр міста.
Сінний виник там, де до міста в’їжджали з боку Овруча
Історія Сінного добре показує, чому старому Житомиру було недостатньо одного центрального базару. Цей торговий майдан формувався на північній околиці міста, біля дороги, якою їхали в напрямку Овруча. Поруч стояв шлагбаум — так звана «рогатка» на в’їзді до Житомира.
Саме тут було зручно зупинятися тим, хто привозив із навколишніх сіл сіно та солому для худоби. Від цього товару пішла і назва ринку, і назва цілої місцевості. Дослідження історії Сінного вказує, що генеральний план 1847 року вже передбачав тут Сінний ярмарковий майдан, а на плані 1852 року майдан між нинішніми Покровською, Домбровського та Миколи Сціборського був оформлений як окрема торгова площа.
Цікаво, що торгова географія міста згодом потрапила навіть у транспортну. У 1930-х роках один із житомирських трамвайних маршрутів напряму сполучав Сінний ринок із Житнім. У матеріалі про житомирський трамвай 1930-х ми наводили маршрут №4: Сінний ринок — центр — Житній ринок.
Дров’яний: базар Мальованки
Свій великий торговельний майдан мала й Мальованка. Тут діяв Дров’яний ринок — сама назва зберегла головний товар, навколо якого сформувався базар. Ринок містився на Ярмарковій торговій площі.
Для міста, де величезна частина будинків опалювалася печами, дрова були не другорядною покупкою, а одним із базових сезонних товарів. І розміщення такого ринку окремо від щільно забудованого центру мало практичний сенс: сюди могли заїжджати вози з великим обсягом деревини.
У радянський період Дров’яний ринок ліквідували. Краєзнавчі описи локалізують колишню торгову площу на Мальованці в районі, де згодом з’явилися школа №1 та великий спортивний комплекс.
Воздвиженський: найстаріший базар стояв на Замковій горі
А найдавніший житомирський ринок містився фактично в історичному ядрі міста — на Воздвиженській площі на Замковій горі. Сюди піднімалися мешканці Подолу та Мальованки, а сам ринок був настільки звичним міським орієнтиром, що його називали і Старим базаром.
До нашого часу дійшла фотографія Воздвиженського ринку 1928 року. На ній видно критий м’ясо-молочний павільйон, збудований у 1920-х, а за ним — Хрестовоздвиженську церкву. Архівний опис цього кадру локалізує ринок саме на Замковій горі.
У середині 1950-х павільйон знесли, коли територію перебудовували, а колишню ринкову площу перетворили на сквер. Так один із найстаріших базарів Житомира фактично зник із міського ландшафту, залишившись у назвах, старих планах і фотографіях.
І це ще не всі: був Путятинський ринок
До торгової мережі старого міста входив також Путятинський ринок на Путятинській, або Базарній, площі. Сьогодні ця місцевість виглядає зовсім інакше. Житомир Онлайн показував Путятинську площу на фотографії 1918 року — ще з дерев’яною забудовою та церквою Святого Іоанна Милостивого.
Чому місту було потрібно стільки базарів
Старі ринки добре показують, як був організований Житомир до супермаркетів, вантажівок і великих торговельних центрів. Товар привозили кінними підводами, тому торгівля тяжіла до просторих площ і доріг, якими в місто в’їжджали мешканці навколишніх сіл.
Одночасно працювала й проста товарна спеціалізація. За зерном і хлібом їхали на Хлібний, майбутній Житній. За сіном та соломою — на Сінний. За дровами — на Мальованку. Воздвиженський залишався старим базаром історичного центру. А Путятинська площа обслуговувала іншу частину міста.
Тому старі назви — це фактично карта повсякденного Житомира. Вони показують не тільки, де сто років тому торгували, а й як місто було поділене на щоденні маршрути: звідки приїздили вози, де купували корм для худоби, куди їхали по зерно і в якій частині міста вирувала торгівля.
