У 17 років В’ячеслав Олішевський просто виявився найшвидшим у своїй групі в коледжі. Викладач фізкультури відправив його на легкоатлетичний крос — і випадковий старт перетворився на понад 20 років у великому бігу.
Сьогодні спортсмен із Бердичева має звання майстра спорту України, перемоги на всеукраїнських і міжнародних стартах та власний біговий клуб. У розмові із Суспільним Житомир В’ячеслав розповів, що біг давно став для нього не лише боротьбою за секунди й місця, а й способом заспокоїтися, дисциплінувати себе та пройти через стрес.
Усе почалося з одного нормативу
Перший серйозний старт у житті Олішевського з’явився майже випадково. У 2003 році під час здачі нормативів у коледжі він пробіг дистанцію швидше за одногрупників. Викладач запропонував представляти заклад на легкоатлетичному кросі.
З цього моменту біг став постійною частиною його життя. Згодом були чемпіонати України, міжнародні старти, марафони та наддовгі дистанції.
Ще у 2015 році Житомир Онлайн писав про перемогу В’ячеслава Олішевського на чемпіонаті України: тоді він виграв 800 метрів із особистим рекордом 1:49,18 та отримав право виступити на чемпіонаті Європи.
Понад 130 кілометрів за 12 годин
З роками спортсмен перейшов і до значно довших дистанцій. Серед своїх результатів він називає перемогу на чемпіонаті України з 12-годинного бігу, де подолав понад 130 кілометрів.
А 20 вересня 2026 року Олішевський виграв марафон у Дрогобичі. І ця перемога далася зовсім не легко.
Після приблизно 35-го кілометра почалися судоми. Спортсмену довелося тричі зупинятися, а суперник, який ішов другим, швидко скорочував відставання. Проте Олішевський втримав перше місце. Різниця на фініші становила лише 17 секунд.
Для нього саме такі моменти і є суттю бігу — коли доводиться продовжувати рух не тому, що легко, а тому, що вирішив не зупинятися.
«Головний суперник — це я сам»
Спортсмен говорить, що результат у бігу напряму залежить від системності. Невдалий старт чи важке тренування для нього не причина кидати заняття.
«Для мене головний суперник у спорті — це я сам», — пояснює В’ячеслав.
Саме тому біг для нього працює і як своєрідний антистрес. Тренування дає можливість переключитися, зосередитися на дистанції та повернути відчуття контролю. Це особистий досвід спортсмена, а не універсальна порада для всіх, але саме так Олішевський описує роль бігу у власному житті.
Побачили людей, які просто бігли парком — і створили клуб у Бердичеві
Згодом В’ячеслав вирішив не залишати свій досвід лише професійним спортом. Разом із дружиною Юлією Олішевською вони створили у Бердичеві Family Run Club.
Ідея виникла під час поїздок за кордон. Подружжя бачило в парках багато людей, які бігли разом, і спочатку навіть сприймало такі пробіжки за масові змагання. Насправді люди просто регулярно виходили бігати заради активності та спілкування.
Так у Бердичеві з’явилася власна бігова спільнота. Сьогодні члени Family Run Club беруть участь у марафонах та інших стартах, а В’ячеслав і Юлія працюють із бігунами різного рівня підготовки.
4 жовтня — новий старт
Історія Олішевського не закінчується спогадами про минулі перемоги. Напередодні він розповів, що готується до чергового старту — Білоцерківського благодійного марафону, який проходить сьогодні, 4 жовтня.
У програмі — марафонська дистанція 42,195 км, півмарафон, 10 та 5 км. Старт основних дистанцій запланований на 10:30 біля центрального входу до парку «Олександрія» у Білій Церкві.
Від першого випадкового кросу у 2003 році до марафонів через понад два десятиліття — для Олішевського біг так і залишився способом постійно перевіряти одну людину. Самого себе.
