У Житомирі 30 жовтня відкрили виставку «Між поверхнями» — 36 картин художника й військовослужбовця Сергія Носка. Експозицію присвятили його 45-річчю. З 4 червня 2025 року митець має статус зниклого безвісти після виконання бойового завдання на Донеччині.
Картини різних років зібрали в Житомирському обласному краєзнавчому музеї. Як розповіла журналістам Суспільного дружина митця Наталія Носок, виставка дає змогу простежити творчий шлях Сергія та побачити його художній світ.
Про чоловікові улюблені сюжети Наталія сказала просто: «Він любить пейзажі, любить сонце, любить водичку, місточки, квіти, небо».
Десять років тому Сергій сам розповідав про свої картини
У березні 2016 року Житомир Онлайн публікував розповідь про десяту персональну виставку Сергія Носка. Тоді свої роботи художник представляв у Житомирському державному університеті імені Івана Франка.
«На стіні все сприймається інакше, ніж в майстерні. Саме тут бачиш картину з іншого ракурсу», — говорив Сергій на відкритті.
Він пригадував, що починав із гравюр, а згодом захопився живописом і спробував поєднати обидва заняття. Надихали його природа, люди, книжки та кінематограф.
Митець створював картини у власній техніці об’ємного живопису. Він працював не тільки фарбами: прорізав основу гострим інструментом, утворював рельєф, а потім використовував його як частину композиції. Цей художній прийом отримав назву «клинкопис».
У 2021 році Сергій представив у Житомирі близько пів сотні робіт у цій техніці. Серед них були пейзажі, абстрактні й декоративні композиції.
Малював він і для книжок. Зокрема, створив серію ілюстрацій до роману Ліни Костенко «Берестечко». Його твори зберігаються в приватних колекціях за кордоном.
Учитель, який бачив світло навіть у темних кольорах
Сергій Носок народився 1 листопада 1981 року в Житомирі. Навчався в Українській академії друкарства у Львові, а згодом сам став викладачем Житомирської художньої школи імені Віктора Шкуринського.
Світлана Дімендштейн, викладачка цієї школи, знала Сергія ще з 1994 року, коли він навчався у Віктора Шкуринського. Вона згадує, що особливе відчуття світла було помітне вже в його ранніх роботах.
Про полотна художника Світлана Дімендштейн сказала: «Це світло йде безпосередньо від художника».
Заступник начальника управління культури і туризму Житомирської ОВА Сергій Кириченко також звернув увагу на авторську техніку Носка. За його словами, роботи митця хочеться розглядати довго, помічаючи нові поєднання кольорів і деталей.
Для Сергія живопис був пов’язаний і з подіями в Україні. Ще у 2016 році Житомир Онлайн повідомляв, що художник увійшов до групи митців, які планували поїздку в зону АТО для створення картин про життя українських військових.
Військова служба і сподівання родини
Після початку повномасштабного вторгнення Сергій прагнув вступити до війська. У лютому 2025 року Наталія Носок розповідала Суспільному історію їхнього подружжя і згадувала, що чоловік кілька разів звертався до ТЦК.
Наприкінці січня 2023 року Сергія мобілізували. Він служив на Запорізькому та Донецькому напрямках, двічі був поранений, проходив лікування й реабілітацію. Згодом працював інструктором із бойової підготовки на Чернігівщині.
4 червня 2025 року сержант Сергій Носок зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу Горіхового на Донеччині.
На відкритті виставки про Сергія згадував і Олег Шишук, батько Наталії. Він розповів, як знайомство доньки з викладачем мистецтва згодом переросло в кохання та створення сім’ї.
Родина продовжує чекати на звістку про Сергія. Олег Шишук сказав: «Віримо у повернення Сергія».
