У житомирському готелі «Венеція» на початку ХХ століття можна було винайняти номер за 40 копійок. За дорожчий просили вже три карбованці. «Оріон» заманював гостей електричним освітленням, а «Рим» рекламував власний ресторан. У 1907 році Житомир мав 20 закладів для приїжджих, але ресторани працювали лише при двох із них.
Старі газетні оголошення зберегли подробиці готельного життя, яких не знайдеш у звичайних історичних довідках. З них можна дізнатися, скільки коштувала кімната, чим заманювали гостей і чому навіть готель із написом «першокласний» міг поступатися сусідньому.
40 копійок за кімнату, три карбованці — за дорожчий номер
У 1906 році в газеті «Волинь» з’явилася реклама нововідкритого готелю «Венеція» на Михайлівській вулиці. Власник закладу Петро Маркевич пропонував номери вартістю від 40 копійок до трьох карбованців.
Різниця між найдешевшою та найдорожчою пропозиціями становила сім із половиною разів. Отже, в одному готелі могли зупинятися люди з дуже різними можливостями.
Оголошення обіцяло домашні обіди та ввічливу й уважну прислугу. Особливо підкреслювалося, що готель розташований поблизу міських установ. Для людини, яка приїхала до губернського центру у справах, це було вагомою перевагою.
Інший готель — «Оріон» — у рекламі того самого 1906 року називав себе першокласним. Він працював на Великій Бердичівській, пропонував комфортно облаштовані кімнати й електричне освітлення.
Тут ціни були ще вищими: від 50 копійок до п’яти карбованців за номер. Найдорожча кімната коштувала вдесятеро більше за найдешевшу.
Ці оголошення збереглися в дослідженні Галини Тарасюк, Андрія Чагайди та Ольги Мілінчук із Житомирської політехніки, опублікованому 2020 року.
«Рим» і «Франція» — два готелі, де працювали ресторани
У 1907 році в Житомирі налічувалося 20 закладів розміщення подорожніх. Серед них були готелі, мебльовані кімнати й так звані номери для приїжджих.
Власні ресторани працювали лише при двох готелях. У «Франції» ресторан утримував Богуцький, а в «Римі» — власник самого готелю Климович.
Готель «Рим» відкрився ще 1899 року в будинку Климовича на розі Київської та Петербурзької вулиць. Уже наступного року на першому поверсі запрацював ресторан.
У старій газетній рекламі заклад пропонував сніданки, обіди та вечері, а свою кухню називав чудовою. Окремо вказували, що до ресторану можна потрапити з Петербурзької вулиці.
Втім, приїжджим не обов’язково було харчуватися в тому самому будинку, де вони винаймали кімнату. Поряд із готелями працювали інші заклади, а деякі власники пропонували доставку чи приготування домашніх обідів.
Міські ресторани подавали супи, салати, м’ясні та рибні страви, фрукти, морозиво й каву. У дорожчих закладах можна було замовити лікери та вина з власних льохів.
Громадське харчування швидко розвивалося. За іншим дослідженням науковців Житомирської політехніки, у 1912 році в місті діяли вже п’ять ресторанів, а також 25 трактирів третього розряду, дев’ять буфетів та численні інші заклади продажу їжі й напоїв.
«Марсель», «Версаль», «Імперіал»: готелі стояли на знайомих вулицях
Назви тогочасних готелів звучали так, ніби господарі змагалися, хто краще нагадає відвідувачеві про великі європейські міста.
На Київській працювали «Марсель», «Сан-Ремо», «Національ», «Франція», «Рим», «Метрополь», «Імперіал» та інші заклади.
На Михайлівській можна було винайняти кімнату у «Венеції», «Континенталі», «Версалі», «Вікторії» чи невеликому «Петіт-Готелі». На Великій Бердичівській розташовувалися «Оріон», «Ермітаж» і «Петербурзькі» номери.
Більшість власників обирали саме центр міста. Поряд були банки, торговельні установи та адміністративні будівлі. Клієнтам було зручно вирішувати справи, а господарям доводилося постійно боротися за постояльців.
На старих фотографіях, які збереглися до наших днів, видно будівлі колишніх готелів. У фотопрогулянці старою Київською вулицею можна роздивитися будинки «Марселя», «Мінеля», «Метрополя», «Франції» та «Риму».
Першокласний у рекламі, але скромніший за сусідів
Напис «першокласний готель» ще не гарантував найкращих умов проживання.
У 1907 році під час виборів до Другої Державної думи Російської імперії в житомирському «Римі» зупинявся політичний діяч Василь Шульгін. У своїх спогадах він розповідав, що навпроти був вишуканіший готель, який обрали польські кандидати. Сам «Рим», де жили представники російськомовного поміщицтва Волинської губернії, він характеризував як скромніший заклад.
Тим часом власники продовжували рекламувати готель як першокласний.
Проблема була й у старих будівлях. Значна частина житомирських готелів працювала в колишніх прибуткових будинках, які споруджували зовсім не для готельного бізнесу. Перетворити їх на заклади з усіма сучасними для того часу зручностями було складно.
Спеціально збудовані приміщення для готелів підвищеного комфорту мали лише кілька закладів, зокрема «Мінель», «Метрополь» і «Франція».
Що обіцяли гостям перед Першою світовою війною
Минуло кілька років, і готельна реклама стала ще докладнішою.
У 1912 році «Петербурзький» готель на Великій Бердичівській повідомляв про свіжий ремонт і пропонував номери від 50 копійок на добу. Серед переваг називали електричне освітлення, уважну прислугу та абсолютну тишу. Поряд працювали кондитерська й ресторан.
«Оріон» того ж року рекламував уже можливість отримувати домашні обіди. Власники готелів перебудовували приміщення, ремонтували кімнати й розширювали послуги.
Поступово змінювалася й географія закладів. У довідниках почали з’являтися готелі з новими адресами, а деякі старі назви зникали або переходили до інших будівель.
Після революційних подій та громадянської війни готельне життя Житомира різко змінилося. Частина колишніх приватних готелів перестала приймати приїжджих. Їхні приміщення згодом використовували для державних установ, гуртожитків і житла.
На Київській, 10, збереглася історична готельна будівля, пов’язана з «Мінелем» і «Метрополем». Її можна побачити й нині — там, де понад століття тому гості Житомира шукали кімнату на ніч.
