– Чому про одних людей говорять, що у них світла душа, а про інших, що темна, – запитала дочка, – адже в душу людини заглянути не можна. Люди можуть прикидатися.
Мати відповіла:
– Коли зустрічаєш людину зі світлою душею, то тобі стає світло. Якщо ти відчуваєш якусь душевну бiль, то поруч з такою людиною вона стихає. Така людина буде зміцнювати віру в Бога, віру в себе, ти відчуваєш тiху радість і надію на щастя, хочеться всіх любити і творити добро …
– А якщо начебто людина говорить все правильно, але мені від її правильності стає погано? Опускаються руки і життя здається якимось безпросвітнім? Чи означає це, що людина лицемірна і злa?
– Ні, доню. Це означає, що душі цієї людини не вистачає світла. Що ця людина нещасна, і спілкуючись з тобою неусвідомлено ділиться з тобою своєю бідою.
– І що мені робити тоді?
– Світити самій для цієї людини. І чим більше зусиль ти будеш прикладати, щоб світити, тим більше світла тобі дасться! Запам’ятай, світло – це не тільки розмови про Віру і Бога, світло – це привітна Усмішка, Добре слово, Підтримка і Допомога.
