Психологи називають страхи, які виникають у маленьких дітей, дитячими фобіями. Причинами їх розвитку часто стають потрапляння в стресову ситуацію, психологічний тиск з боку дорослих членів сім’ї, агресія з боку однолітків.
Страх самотності. Виникає при реальній або уявній загрозі розставання дитини з батьками або іншими членами сім’ї. Виражається цей страх у тому, що дитина хвилюється і плаче навіть при короткочасному розставанні. Виникають проблеми з адаптацією до дитячого садочка і школи.
Страх темряви. Він виникає не раніше 2-3 років. Тут велику роль відіграє нездатність малюка відрізнити реальність від вигадки. Його лякає щось незвідане й неприємне, те, що може ховатися в темряві. Найпростіший спосіб боротьби зі страхом темряви – придбати нічник із м’яким розсіяним світлом і поставити його в кімнаті.
Страх нічних жахіть. Він змушує дитину відмовлятися спати в своїй кімнаті. Під час нападу такого страху може підвищитися артеріальний тиск, почастішати пульс.
Страх казкових персонажів. Дошкільнята та діти молодшого шкільного віку часто бояться вигаданих персонажів – героїв книжок, мультфільмів, кіно, які здаються їм ворожими та агресивними.
Страх смерті. Сюди включають і страх власної смерті, і страх відходу з життя рідних людей. Ці переживання є природним етапом дорослішання: відбувається усвідомлення неминучості процесів старіння й смерті. На цьому тлі дитина втрачає апетит, погіршується сон, стає нервовою та плаксивою. Фобію легко може спровокувати раптова смерть рідної людини або навіть домашнього улюбленця.
Задля профілактики підвищеної тривожності в дітей батькам варто дотримуватися наступних рекомендацій:
– не підвищувати голос, особливо в присутності сторонніх людей;
– відмовитися від звички постійно порівнювати і критикувати дитину;
– не пред’являти свідомо нездійсненні вимоги;
– збільшити тактильний контакт з дитиною, не відмовляти в обіймах, навіть якщо дитина вже старша за віком;
– не погрожувати дитині відлученням від сім’ї («Віддам поліцейському», «Баба Яга тебе забере» і подібні загрози).
Якщо ж фобії прогресують і заважають дитині жити нормальним життям, варто звернутися до дитячого психолога.
