Житомир знову зазнає наступу стихії. На цей раз – особливої, рукотворної, але яка, тим не менше, завдає проблем дуже багатьом людям. Йдеться про спалювання сухого бадилля на городніх ділянках житомирян, які мешкають у мікрорайонах приватної забудови.
Насамперед зауважимо, що так званий приватний сектор у Житомирі – це третина території міста. Більша частина цієї території залишилась поза опікою комунальної сфери міста. Адже у районах приватної забудови найбільше питань із прибиранням та збиранням сміття. Так само тут у повному забутті перебувають тротуари вздовж вулиць, які роками ніхто не прибирає і облаштовує. Вже давно відійшли в забуття вуличні колонки, де жителі приватного сектора могли б набрати води хоча б для технічних потреб. Усього цього у приватному «секторі» Житомира вже давно НЕМАЄ.
Але найбільшою бідою для окраїн Житомира є ядучий дим від спалювання сухої трави та бадилля. Якраз зараз, у вересні, настає пік такого спалювання після того, як зібрали картоплю, овочі, а трава обабіч городніх ділянок засихає і плодоносить багатьма бур’янами. Звичка спалювати бур’яни виникла не сьогодні, але сьогодні вона найбільше дошкуляє мешканцям всього міста. Адже дим, який піднімається над городніми ділянками , піднімається вгору і далі потужно окутує мікрорайони багатоповерхової забудови. Наприклад, Польова зазнає димової атаки з двох сторін: із заходу, де пролягає потужний мікрорайон приватної забудови поблизу Ботанічного саду,а ще більше зі сходу – коли вітер приносить димову завісу із Хінчанки та городів вздовж залізничної колії. Вміст канцерогенів у таких димових шлейфах перевершує будь-які допустимі норми.
Найгірше у такій ситуації, що міська влада м. Житомира вдає, що нічого страшного не відбувається. Так, люди спалюють залишки рослин на своїх присадибних ділянках, але ж … так було завжди. І ще одна «відмазка» – начебто те явище дуже тимчасове. Мовляв, у вересні люди спалять городнє сміття, а у жовтні підуть дощі і палити більше не будуть. Найцікавіше, що упродовж декількох років у Житомирі естафета від спалювання бадилля на присадибних ділянках приватної забудови переходить до спалювачів опалого листя. Це вже трохи згодом – наприкінці жовтня та у листопаді. Але шкоди від такого задимлення не менше. І знову ж таки – влада мовчить, а органи, які могли б хоча б щось робити з протидії паліям сміття, бездіють. Знову ж таки, у Житомирі таких структур, які могли б значно зменшити об ‘єми спалювання бадилля та листя, достатньо багато. Це і Екологічна інспекція Поліського округу, це і муніципальна інспекція у місті Житомитрі, яка «спеціалізується» на збиранні «податей» із бабусь, що торгують у так званих «невстановлених» місцях. Зрештою, колись на людей, що мали звичку палити смердюче бадилля, мали вплив дільничі інспектори, які вже двадцять років, як у Житомирі щезли зовсім.
Тепер ось бюджет міста виділив десятки мільйонів гривень на появу ПОЛІЦЕЙСЬКИХ ОФІЦЕРІВ ГРОМАДИ. Вони начебто вже й діяти почали, але тільки – по звітах і , можливо, у мікрорайонах багатоповерхової забудови.
Приватний сектор залишається поза увагою влади . Щодень і щоночі. Влітку, взимку і особливо – восени. Коли у Житомирі розпочинається згубний для його мешканців сезон паління. Таке собі – марево, що перетворює життя тисяч мешканців Житомира на суцільних жах.
