НАК «НАДРА України» вирішила освоювати нову нішу — розробку родовищ ільменітової руди.
Про ці плани стало відомо кілька тижнів тому, 8 червня, коли Житомирська обласна рада погодила для НАК видачу цілого ряду спеціальних дозволів на користування надрами. За даними «k:», йдеться про Красноріченське, Паромівське, Лівобережне, Злобицьке і Тростянецьке ільменітові родовища.
Сировинний потенціал Красноріченського і Паромівского майданчиків поки що невідомий, оскільки на цих територіях навіть не проводилось повноцінне геологічне вивчення. Передбачається, що вони володіють великими запасами, але у них є один великий мінус — бідні титанові руди з непростим мінеральним складом. У свою чергу Тростянецький, Лівобережний і Злобицький майданчики, навпаки, вважаються невеликими, проте відрізняються хорошими технологічними властивостями руд при збагаченні і придатністю ільменіту для виробництва металевого титану і його двоокису.
До речі, одним з перших значний потенціал ільменітових ділянок Житомирщини угледів український бізнесмен Костянтин Жеваго. Його компанія ТОВ «Феррекспо» ще кілька років тому викупила право розробки Красноріченського та Лівобережного родовищ. Розрахунок Костянтина Валентиновича був простим. Ільменіт, який він планував видобувати на житомирських майданчиках, є основною сировиною не тільки для виробництва титанової губки, а й виплавки феросплавів, виготовленням яких прославився македонський феросплавний завод Skopski Legury, що належить Жеваго.
Більш того, з часом засновник групи «Фінанси і кредит» планував також побудувати феросплавний завод в Україні (у м.Токмак Запорізької обл.). Але після перезавантаження влади феросплавні плани Жеваго виявилися пустими фантазіями, а Костянтина Валентиновича позбавили права розробки ільменітових покладів.
Той факт, що зараз Іршанська група родовищ перейшла під контроль НАК «Надра України», безумовно, на руку державі. Адже Україна може заробити сотні мільйонів гривень на продажах ільменітової руди. За ідеєю, основна частина цих коштів повинна дістатися підприємству «Житомирбуррозвідка» — «дочці» «Надр України», на яку і були оформлені права розробки всіх п’яти ільменітових родовищ.
Інше питання, що перед цим «грошовим дощем» «Житомирбуррозвідці» доведеться сильно витратитися. Адже досліджувана територія займає площу більше 2 тис. га. Правда, до великих витрат держава вже готова: 12 квітня Верховна Рада внесла зміни в Закон «Про державний бюджет на 2012 рік», згідно з якими фінансування розвитку мінерально-сировинної бази України було збільшено відразу в чотири рази — до 1 млрд. грн.
Поки що «Надра України» не поширюються про схему реалізації ільменітової руди, яка готується до видобутку. Але долю цієї корисної копалини не складно передбачити. В Україні титанову мінеральну сировину здатні збагачувати всього три підприємства: Вільногірський гірничо-металургійний комбінат, Іршанський гірничозбагачувальний комбінат і ТОВ «Валки-Ільменіт». Всі ці структури належать Group DF Дмитра Фірташа. Тому фантазії керівництва «Надр України» ніде розгулятися: держкомпанія буде просто змушена продавати ільменітову руду комбінатам цього бізнесмена.
Ці поставки будуть дуже своєчасними для Дмитра Васильовича. Адже в останні роки Іршанський гірничозбагачувальний комбінат стабільно скорочує виробництво ільменітового концентрату якраз через поступове виснаження існуючих кар’єрів. Ще більше рудний голод загострився в кінці 2010 року, коли підопічні Фірташа запустили Міжрічинський ГЗК, який живиться однією сировинною базою з Іршанським. Поступово Дмитро Фірташ вирішує цю проблему. Наприклад, навесні 2013 року Group DF планує почати розробку Стремигородського родовища ільменітових руд (Житомирська обл.), що володіє прогнозними запасами в 1,2 млрд. т руди. Але чотирирічний досвід підготовки цього майданчика показав, що така робота коштує дорого, тому краще, якщо нарощуванням сировинної бази буде займатися держава.
При цьому зараз Фірташ усвідомлює, що в умовах відсутності конкурентів на внутрішньому ринку він зможе викуповувати руду у «Надр України» за мінімальною вартістю. В таких умовах НАК аж ніяк не варто розраховувати на швидке повернення інвестицій в розробку ільменітових родовищ. Хоча держкомпанія може вчинити ще простіше: передати всю Іршанську групу сировинних ділянок (після їх розробки за державний кошт) Іршанському ГЗК або спорідненій компанії «Валки-Ільменіт». Таким чином держава гуманно збереже для Group DF можливість десятиліттями заробляти на кожній стадії титанового переділу: ільменіт-губка, злитки, прокат.
