Доля Юліяна Мовчана була складною. Його погляди були свідомі, а це не дозволяло в роки Радянської України розвиватися та жити.
Тому він разом з дружиною змушений був виїхати з України. Відвідав понад 45 країн всього світу. І в кожній країні він цікавився не тільки традиціями і просто людьми, але й українцями, які в них проживають, намагався зустрітися з ними, дізнатися про їх життя і отримати хоча б маленьку звістку про Батьківщину. Як зауважує племінник письменника – Олександр Батанов: «Завжди порівнював життя інших народів з українським. Задавав собі питання чому вони, важко працюючи, не мають змоги відпочивати так як іноземці. Він був дуже працьовитою людиною і більше того, став прикладом для багатьох».
Вечір був організованим спільними зусиллями доньок Юліяна Мовчана, котрі прилетіли з Америки до Житомира:Ольга Мовчан-Новак та Лідія Плешкевич, та племінника Ю. Мовчана – Олександра Батанова. Саме він розпочав справу з видання книги публіцистичних статей його дядька. На вечері була представлена вже готова книга « Варто знати».
На зустрічі мали слово доньки пана Юліяна, люди, котрі знали Юліяна Мовчана, котрі зробили внесок у створення його нової книжки. Лідія Плешкевич говорила: «Думаю він хотів би, щоб Україна була інакша, щоб повернутися сюди. Тоді йому було важко дивитися на ту велику різницю в якості життя людей в Америці та Україні. Він був людиною, у якої боліло серце за Україну, за український народ. Його поправу можна назвати національно свідомим українцем.»
Редактор та видавець книги – Валерій Косенко вперше познайомився з творчістю письменника на початку 90 – их роках, коли йому до рук потрапила книжка «Незабуте і непрощене». Але не так давно доля його звела з Олександром Батановим, який запропонував видати книгу: «І я радо погодився. Думки, погляди камертоном відгукнулися у моїй голові».
Присутній на зустрічі Григорій Мокрицький радо говорив, що настав вже той час коли нарешті ми вільно можемо говорити про емігрантських письменників, не боячись звертати увагу на їх національну свідомість. Йшла мова і про встановлення пам’ятної дошки у Житомирській школі № 1, де Юліян навчався.
Пані Наталія – письменниця з Черніхова завітала на вечір аби сказати всім його рідним і не тільки, що Черняхів – місто яке створило для Юліяна перші перепони у житті, але ми не знаємо чи був би він тим чоловіком про якого зараз йде мова без тих проблем, які він пройшов: «Черняхів знає вашого батька. Черняхів любить його всім серцем».
Віктор Тітов – видавець, особисто знайомий з письменником, палко говорив і про нього і про створену книгу: «Це та книга – та гаряча шабля, яку ми маємо взяти до рук».
Ольга Мовчан-Новак – член Союзу українок в Америці. Вона приїхала сюди ще з однією метою – нагородити стипендіями найкращих учениць шкіл. Було вручено 7 грошових премій для сімох дівчат. Та любов до людей, до українців передалась від батька до донько, а від доньок до внуків та правнуків. На вечері маленькі дітки, правнуки пана Юліяна співали пісні, розказували вірші.
Це був не просто вечір презентації книги і не просто вечір пам’яті постаті письменника, це була одна сім\’я, яка зібралась аби пригадати рідного батька, діда, дядька і поговорити про свого рідного земляка, письменника, публіциста та українця.
