Під час створення Історії електрозв\’язку на Бердичівщині я отримував і переглядав значну кількість матеріалу, який тим чи іншим чином стосувався цієї справи.
І ось трапилась мені інформація про те, що в період другої світової війни наше місто – а головне наш Будинок Зв\’язку – відвідав Адольф Гітлер, керівник фашистської Німеччини. І не сам, а разом з одним із союзників-диктаторів. Під час цих відвідин диктаторові було вручено орден з рук фашистського лідера саме у будинку Червоного Хреста, що розташований по вулиці Свердлова. Про ці відвідини – та навіть підготовку до замаху на Гітлера! – розповідають і старожили міста [1, 2] (тексти цих газетних заміток подано наприкінці статті). Наскільки вірна ця інформація?
Зрозуміло, що за радянських часів тема перебування Адольфа Гітлера, та ще й у Бердичеві, замовчувалась. Тоді акцентувались на подвигах бердичівлян у роки страшної війни, перебування товариша Брежнєва в Бердичеві (були відповідні меморіальні дошки на будинках на вулицях Лілії Карастоянової та Шевченка) та інше. Вже за часів самостійної України нові віяння – Голодомор, Шевченко та Оноре де Бальзак.
Звернення до 12-и томної “Истории Второй Мировой войны 1939-1945”, виданої у Москві в 1975 році, іншої спеціалізованої літератури, нічого не дали. Оскільки ніяких офіційних документів з цього питання не було, крім спогадів очевидців, вирішено було шукати відповідь в мережі Інтернет.
І ствердну відповідь знаходимо у записках особистого перекладача Адольфа Гітлера – Пауля Шмідта, який описує подробиці літа 1941 року [3]: “Скорость моих перемещений значительно возросла в 1941 году. Едва я прибыл в ставку, как мне сказали, что на следующий день я должен лететь с Гитлером на Украину. Он встречался с Антонеску, чтобы вручить ему орден и обсудить военное положение. Мы и позавтракали, и пообедали в Восточной Пруссии, пролетев тем временем из Растенбурга в Бердичев, вручили орден, поговорили о политике и обсудили военную ситуацию с Рундштедтом”.
Далі приведемо уривок зі щоденника Франца Гальдера, начальника Генерального штабу сухопутних військ, за 6 серпня 1941 року, в якому дещо уточнюються події цього дня [4]: “Совещание в штабе группы армий “Юг” в присутствии фюрера: На совещании меня представлял мой заместитель генерал Паулюс…
Фюреру были доложены успехи операций, проводимых в настоящий момент на фронте группы армий “Юг”. Фюрер одобрил этот доклад. Особенно приятно ему было услышать об успешном наступлении танковой группы на Кривой Рог, так как в этом районе, как он ожидает, имеются исключительно ценные залежи высокосортных железных руд и большая металлургическая база.
Торжественный прием в честь Антонеску, который награжден Рыцарским крестом”.
Уточнимо, що на той момент штаб-квартира групи армій “Південь” розташовувалась саме у Бердичеві, по вулиці Пушкіна, в приміщенні школи №21, яку збудували саме перед війною – у 1939 році (сьогодні це міська загальноосвітня школа №3).
Ще одним підтвердженням перебування Гітлера у Бердичеві є дослідження Петрова Б.М. Він детально дослідив перебування Гітлера на Україні на початку другої світової війни і також знайшов документальне підтвердження перебування Гітлера і Антонеску у Бердичеві. Чи було це в будинку лікарні Червоного Хреста, чи в іншому місці, поки що достовірно встановити не вдалося.
Додам лише, що за неофіційною інформацією матеріали про перебування Адольфа Гітлера в Бердичеві зберігались в архівах бердичівського відділу КДБ СРСР і на початку 90-х років були передані до Житомирського обласного архіву. Моє звернення з цього питання до працівників обласного архіву дало негативну відповідь – такі матеріали відсутні. Коло замкнулося? Ні, будемо надіятись, що з часом вдасться ознайомитись з цими документами і тоді подробиці події стануть відомі широкому загалу.
Ось один з рідкісних фотознімків, який за даними першоджерела зафіксував вихід Адольфа Гітлера зі штабу групи армій “Південь”.
Якщо уважно придивитись, то можна помітити на задньому плані парадний вхід в приміщення школи №3. Лише вхідні східці за сімдесят років опинились на рівні землі і сьогодні частково заасфальтовані. А нижче ви можете зрівняти старе фото з сучасним станом (для цього наведіть курсор на фотографію).
Чи міг Гітлер бути в Бердичеві ще і в інший час? Теоретично – так. Оскільки, як відомо, ставка “Вервольф” знаходилась відносно недалеко від нашого міста. Та й сам Бердичів був досить потужним залізничним вузлом. До того ж у Житомирі з 1942 року були розташовані штаб-квартири рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера та фельдмаршала фон Бока. На підтвердження цього припущення приведемо наступний уривок: “Ко времени начала войны с Советским Союзом в 1941 году Гитлер находился в ставке “Вольфшанце”. Отсюда он выезжал к фельдмаршалу Боку в Житомир; в город Брест-Литовск и Умань в сопровождении Муссолини; к фельдмаршалу Клейсту в Мариуполь и генералу Рейхенау в Полтаву.
В 1942 году с июля по октябрь Гитлер находился в ставке “Вервольф” под Винницей. Отсюда в ноябре посетил Клюге в Смоленске, после чего вернулся в “Вольфшанце”. В 1943 году Гитлер снова выезжал к фельдмаршалу Клюге в Смоленск, где пробыл несколько часов, затем выехал на три дня к фельдмаршалу Манштейну в Запорожье. После этого приехал в “Вервольф” под Винницей, где пробыл три недели. Отсюда он снова выезжал на несколько часов к фельдмаршалу Манштейну, после чего вернулся уже в “Вольфшанце”.
На закінчення приведемо досить цікаву інформацію – опис шляху, яким слідували іноземні посли дружніх до Німеччини держав від Берліна до ставки Гітлера під Вінницею, що наведений в щоденнику особистого перекладача Гітлера Пауля Шмідта: “Для этой цели был подготовлен специальный поезд со спальными вагонами, так называемый “служебный поезд”, который выезжал из Берлина каждый вечер. Зимой он отходил пораньше, чтобы не попасть под воздушный налет. На следующее утро “служебный поезд” прибывал в Варшаву, в Брест-Литовск – в полдень, а к старой советско-польской границе – вечером. Отсюда из-за партизан и частых повреждений железнодорожного пути этот роскошный поезд черепашьими шагами передвигался до Винницы, куда прибывал на следующее утро. Но иностранным дипломатам приходилось в три часа утра сворачивать на Бердичев и два часа ехать на машине до полевой штаб-квартиры Риббентропа. Он принимал их в одиннадцать часов, обедал с ними в полдень, и все вместе они вылетали в час дня в штаб Гитлера. Здесь разговор начинался часа в три-четыре и продолжался час или два. Затем им приходилось возвращаться на машине в полевую ставку Риббентропа, где они ужинали, отбывали в полночь в Бердичев и в два часа ночи попадали на “служебный поезд”, возвращавшийся в Берлин. Двумя сутками позже в восемь утра они прибывали в Берлин”.
Цей фрагмент показує, наскільки важливим у транспортному значенні був наш Бердичів в часи другої світової війни.
P.S.: проведення даного дослідження не має своєю метою пропаганду націонал-соціалізму та його головного носія – Адольфа Гітлера, а надання можливості ознайомлення з історією нашого міста, якою б вона не була.
