Вже 18 грудня цього року в 143 об’єднаних територіальних громадах України пройдуть перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад об\’єднаних територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів. Таке рішення прийняла Центральна виборча комісія.
Зокрема, на Житомирщині пройдуть вибори у 22 територіальних громадах:
В прямому сенсі децентралізація – це часткова передача владних повноважень і відповідних цьому ресурсів від центральної влади владі місцевої. Тобто, центральна влада має свої повноваження частково передати на місця.
Підозріло, неймовірно та дуже дивно щоб можновладець частину влади віддавав. Причому добровільно.
Проте будь-який можновладець якщо в нього є клепка в лобі нікому свою владу не віддасть. Це ж взагалі суперечить здоровому глузду і самій суті влади. Той, хто йде у владу – влада домагається. А тут на темі – віддам.
Я можу уявити децентралізацію як варіант отримання тієї ж або більшої влади в іншій якості. У всякому разі, існуючий вектор децентралізації в Україні схожий на посилення централізації. Підтверджується це хоча б такими фактами, що лежать на поверхні:
1.Основні надходження об\’єднаних громад складуть субвенції з бюджету. Тобто, саме з центру будуть надходити гроші на фінансування громад. З центру!!!! А не свої зароблені! А своїх зароблених дають мізерно мало! Мало податків залишають на місцях! Для здійснення всіх спущених зверху повноважень своїх грошей не вистачить;
2. Запровадження інституту префектства з цікавими повноваженнями. Префект призначається Президентом і здійснює виконавчу владу. Префект видає нормативні акти, обов\’язкові на відповідній території. Префект може зупиняти дію нормативних актів місцевого самоврядування. Тобто, префект як очі і руки Президента, будь-яких місцевих може прижучити, якщо будуть неугодні. Виходить, що самоврядування таки умовне.
3.Президент має право зупиняти повноваження виборних місцевих органів влади.
Таким чином, зверху в ведення громад в особі місцевих виборних органів передають значні повноваження (фактично – обов\’язки) щодо забезпечення життєдіяльності громади, а ресурси теж дають зверху у вигляді субвенцій. Хочеш отримати субвенцію – йди кланяйся в центр в ноги. Добре кланяєшся – отримуєш цукерку. Погано – не отримуєш. Місцеві виборні органи будуть тепер нести відповідальність за багато аспектів життєдіяльності громади. Якщо погано справляються – по шапці отримають від префекта або навіть Президента. А ось у відповідь дати вони не зможуть. На дачу відповіді у них повноважень немає. Рипнуться – їх, виборних, просто знімуть з виборних посад. Хоч вибирав їх народ громади, а знімати буде Президент.
Щоб в таких умовах вижити, місцеві виборні органи просто зобов\’язані будуть плазувати перед префектом і Президентом, в ноги їм кланятися. Показухою будуть займатися, щоб вислужитися.
Цікава децентралізація виходить. Влада не знизу доверху, а з верху до низу.
Тобто, фактично маємо посилення централізації влади. Але ніяк не децентралізацію.
Під виглядом децентралізації посилення централізації.
Але даний сценарій можемо розглядати як перехідний етап, з подальшою реальної децентралізацією. Наприклад, у префектів відберуть право скасовувати акти виборних органів місцевої влади, Президент не матиме права зупиняти повноваження місцевих виборних органів влади, субвенції з держбюджету знизять до мінімуму, основним джерелом доходу будуть місцеві податки і майно громади.
Як закінчиться справа з владою в цьому випадку?
Полегшиться ведення бізнесу транснаціональних корпорацій. Для того, щоб вести бізнес на певній території, доведеться домовлятися тільки з місцевими виборними органами влади. Громада матиме ознаки міні-держави.
Якщо врахувати, що процеси децентралізації йдуть в усьому світі, то цей останній сценарій найбільш, на мій погляд, найперспективніший, реальний і обгрунтований.
Так ось реальна влада буде зосереджена в таких корпораціях. Влада місцевих органів влади буде вторинна, похідна від влади корпорацій.
Потрібно сказати кілька слів про сутність майбутніх громад-держав. Наймовірніше, громади будуть трьох типів (умовно):
1.Феоди (територія, підконтрольна одному власнику потужностей, що генерують доходи);
2.Об\’єднання феодів (територія, підконтрольна кільком власникам потужностей, що генерують доходи, які правлять за домовленістю між собою);
3.Демократіі (території, підконтрольні владі жителів-активістів, які не мають у власності потужностей, що генерують доходи).
До речі, для влади корпорацій немає особливої різниці в тому, на території громади якого типу вони будуть вести свою діяльність. Та й для жителів цих громад в більшості випадків теж.
