Село Березівка Хорошівського району Житомирської області – типове українське село, в якому поступово наступав полудень. Кожен заклопотаний своїми справами, адже в селі робота завжди є. Нагодувати худобу, наколоти дров, почистити сажу… Михайло та Олександр Опанасюки того дня продовжували своє домашнє будівництво. Однак його завершення довелось трохи відкласти, адже вже незабаром їм необхідно було здійснювати подвиг.
Інстинкт колишнього співробітника правоохоронних органів спрацював миттєво
Чоловік майстрував на власному подвір’ї із сином і раптом почув гучні постріли вдалечині. Здалося ніби хтось випустив чергу з автомата. Це був перший сигнал про те, що десь трапилась біда. Коли ж побачив густий дим, що пішов селом, то сумнівів уже не залишилось – комусь потрібна допомога. Тоді вже було не до будівництва. Інстинкт колишнього співробітника правоохоронних органів спрацював миттєво.
– Саша, швидше поїхали на третю вулицю! Там напевно пожежа і треба рятувати людей, – стривожено Михайло крикнув сину та побіг заводити мотоцикл.
Усі його побоювання підтвердилися по прибуттю до місця пригоди. Він відчував, що в будинку 100-відсотково були люди, а серед них і 83-річна бабуся, яка ледве пересувається. Часу на роздуми не було. Неподалік стояли лише два пенсіонери, тому допомоги чекати було більше ні від кого. Михайло перепитав лише в них чи викликали ті вогнеборців і вирішив вдвох із сином пробиратися в дім. Оселя була зачинена, тому Опанасюки почали розбивати вікна. Батько одразу наказав Сашку залишатись ззовні, а сам піде всередину.
Шифер тріскотів від вогню, закладаючи вуха, всередині житла було так гаряче, ніби знову настало спекотне літо. Картина була моторошна. Подібне можна побачити лише у фільмах з недешевими спецефектами. Дуже сильне задимлення, дихати важко, видимість практично нульова… Михайло навпомацки шукав людей. Першою він знайшов 83-річну матір господаря в кімнаті під ліжком, яку швидко передав сину через вікно. А потім намацав і 54-річного сина, який лежав на ліжку. Обоє добряче надихались продуктами горіння і були без свідомості. Врятованих віднесли на галявину, де остаточно переконались, що ті живі.
До останнього тривожила думка про те, що в будинку є ще хтось
Місцева фельдшерка, яка прибула до місця виклику, привела врятованих до тями. Однак бабусю все ж вирішили госпіталізувати до лікарні. Кілька днів на крапельницях і стареньку виписали.
«До останнього тривожила думка про те, що в будинку є ще хтось. Дуже важко було б втратити людину, якій ми мали реальну нагоду допомогти. Коли пересвідчились, що більше нікого не має – мені полегшало на душі», – завершив Михайло Опанасюк. Чоловік знав, що в будинку проживала співмешканка господаря, але, на щастя, в той день її в оселі не було.
– Все відбувалось настільки швидко, що навіть не встигав усвідомити, – розповідає Олександр Опанасюк. – Адреналін так зашкалював, що я буквально на одному диханні відтягнув на галявину обох врятованих, навіть не відчувши їх ваги. Мозок просто давав команди, а руки робили. Лише за батька трохи переживав. Тим паче всередині міг знаходитись газовий балон, обвалитися дах та й це, на щастя, минулося.
Як стверджують народні рятівники досить швидко приїхали і хорошівські вогнеборці. Вони оперативно приборкати вогняну стихію та вберегти помешкання від повного знищення. Згорів лише дах та веранда оселі.
Пізніше з’ясувалось, що скоріше за все, загоряння сталось через злощасну електроплитку, яку увімкнув господар. Поставив чайник на плитку, пішов дивитись телевізор і заснув. Прокинувся уже в руках своїх рятівників, навіть не до кінця усвідомлюючи, що відбувається.
– Якби не Міша, згорів би я до тла, – каже скрізь сльози врятований Юрій Ковальчук. – Він не злякався… Вскочив у палаючу хату, в клубах диму знайшов мене з мамою та ще й витягнув з вікна. Я йому вдячний безмежно і тепер його вічний боржник.
Лише завдяки відважним односельцям двоє бідолашних залишились живими. Заглянувши в очі смертельній небезпеці, починаєш по-іншому усвідомлювати ціну життя. А от чи стане ця пригода уроком для сім’ї Ковальчуків, покаже лише час! Однак найголовніше, що люди залишилися живі.
