Житомирянка Сніжана Герасимчук пригнічена тим, що їй і її гостям адміністрація кафе “Карамель” зіпсувала день Народження доньки, яке вони святкували у вищезгаданому кафе.
Про це Сніжана Герасимчук написала на своїй сторінці у Фейсбуці 18 грудня:
“«Карамель» – дитячий заклад, у якому вам ніхто не гарантує, що вас не виженуть із вашого свята.
Сьогодні хочу розказати вам про політику і ставлення до своїх клієнтів адміністраторки кав’ярні «Карамель», яка в День народження моєї доньки мене принизила у присутності гостей, а потім виставила нас усіх на вулицю, не давши дожувати. Так-от, 2 тижні тому я прийшла зробити замовлення. Наше свято мало тривати з 15.00 до 17.30.
1. У заклад ми прийшли о 14.55 і коли я побачила дитячий зал, вщерть наповнений чужими підлітками та дорослими, – у мене опустилося серце. І як виявилося – не дарма. Ви самі розумієте, що дітям треба простір та свобода, і зрозуміло, що старші діти відвоюють собі їх швидше, ніж менші. Нашим малюкам було незатишно і некомфортно в атмосфері хаосу, який створювали підлітки… Згодом до них підтягнулася ще компанія дорослих у складі десь 30 чоловік і вони усі разом почали фотографуватися. Малюків знову відтіснили (до речі, я фактично не маю жодної загальної світлини із заходу, на якій би не було чужих дітей). Програма з аніматором, за яку я заплатила, мала тривати годину, але розпочалася вона не о 15.00, як передбачалося, а о 15.10. Скоро ви зрозумієте, чому важливо слідкувати за часом у «Карамелі».
2. Наші діти більше години бігали, стрибали, повзали у лабіринті і ніхто не здогадався, що малюки потребуватимуть води. Я мусила бігати за персоналом і їх просити винести узвар, замовлений ще до початку заходу. Мені взагалі довелося постійно нагадувати про наші потреби, бо, як сказала згодом адміністратор, ми у них «не в привілеях» чи “не в пріоритеті” (вже точно не пам”ятаю, як звучало це її зізнання), а тому, очевидно, мали все терпеливо чекати і стійко зносити.
3. Коли я робила замовлення, то прийняла пропозицію адміністратора закладу щодо організації майстер-класу з розпису пряника, який у них коштує 300 грн. (на 7 діток). О 16.50 я підійшла до бармена і спитала, коли у нас проходитиме майстер-клас. Отримала відповідь: «Скоро будет». О 17.10 я зловила адміністратора і повторила запитання. Лише о 17.15 діти сіли розмальовувати пряники. Нагадую вам, що ми маємо за 15 хвилин встигнути розмалювати пряник, одягнути себе і дітей та покинути приміщення. Так-от, як ви зрозуміли, цей майстер-клас нічого спільного з майстер-класом не має. Діти просто поспіхом накладають купу крему на печиво і присипають його кольоровим порохом. Усім мамам довелося встати з-за столу, щоб допомогти малюкам, бо час закінчувався, а деякі з них навіть не починали їх розмальовувати. Коли ж ми повернулися за стіл, щоб допити замовлену каву, підійшла адміністраторка і нагадала мені, що ми маємо закінчувати, бо наш час вичерпано. Я їй зауважила, що ми збираємося: одна моя гостя почала вдягатися, інша викликала свого тата, щоб він їх забрав. Кілька дівчат допивали гарячі напої. Хочу підкреслити, що рівно о 17.30 ми забрали усіх наших дітей з дитячого залу і вони тихенько сіли біля нас (до речі, у той день, коли ми робили замовлення, пані Ірина казала, що навіть після закінчення виділеного для нашого свята часу двом діткам можна буде залишитися в дитячій кімнаті, а ми спокійно зможемо зібратися). Я відправила нашого тата розрахуватися. Тільки-но він віддав гроші (ми заплатили 3270 грн. за 7 дорослих і 8 дітей (це сума без напоїв, солодощів та фруктів)), як прибігла адміністраторка і почала вищати на мене та сваритися з моїми гостями: «У меня из-за вас неприятности. Я вам говорила, что вы в 17.30 должны уйти». І вона не посоромилася при гостях натякнути, що якби ми заплатили по 500 грн. за кожного із них, то могли б сидіти довше. Тоді б у неї, очевидно, не було неприємностей через те, що вона нам дала змогу допити свою каву і дочекатися доки приїдуть татусі, щоб забрати свої сім\’ї. О 17.40 я спустошена вийшла із «Карамелі»…
4. Резюмую: заклад у нас вкрав щонайменше півгодини часу, відведеного на наше свято через неорганізованість та абсолютну байдужість до нас персоналу (насамперед адміністратора), він віддав простір, на якому мали гратися наші діти, більш «привілейованим», а натомість нас привселюдно принизили і вилаяли. Є один плюс у цій ситуації – іменинниця не зрозуміла, що її потурили. Але запитання мого старшого сина до цих пір дзвенить у мене в вухах: «Мама, а як могла ця тьотя вигнати маленьких дітей? Ми ж тихенько дивились мультик. Правда, ми не заважали?» Дитина вирішила, що вона може бути винною у тому, що з нами по-хамськи вчинила доросла жінка…
5. Звернення особисто до пані Ірини: я впевнена, що рано чи пізно Ви побачите мій пост. Я хочу, щоб Ви знали, що я плакала вчора до третьої ночі. Здається, востаннє я так довго і безутішно плакала лише в дитинстві… Я пишу цей пост і мені на очі знову навертаються сльози, бо День народження моєї дитини мав би бути радісним і незабутнім святом, а в цей день у мене похитнулася віра в людяність. Зробивши у Вас замовлення 2 дні тому, я була вражена Вашою чуйністю. 2 дні тому, прощаючись із Вами, я подякувала Вам за Вашу доброту. Як Ви могли так вчинити зі мною: украсти у мене час, а потім звинуватити у тому, що ми сидимо більше, ніж нам відведено? Ви повністю зруйнували атмосферу свята, яку я намагалася створити попри той хаос, тісняву та анархію, які панували у Вашому закладі. Не треба бути настільки зажерливими: якщо ви організовуєте величезний бенкет і не збираєтеся дбати за тих, хто прийшов відсвяткувати дитячий День народження, – відмовте останнім. Дайте змогу чужому святу бути радісним!”
Варто зазначити, що житомиряни підтримують Сніжану Герасимчук і активно перепощують пост.
