У приймальні Віце-прем’єр-міністра України -Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадія Зубка – картини з краєвидами Житомира. Приємно бачити таке в дуже офіційній будівлі Кабінету Міністрів України.
«У нас робочий день тільки починається! А замість батарейок у нас акумулятори»
Розмова з Геннадієм Зубком почалася приблизно о 17.30, після довгої і, схоже, нервової наради. Ми сіли біля столу в його кабінеті. Принесли чай.
– Під кінець робочого дня, коли батарейки сідають, чай життєво необхідний, – відреагував я.
– У нас робочий день тільки починається! А замість батарейок у нас акумулятори, – пожартував Геннадій Григорович.
– Які проблеми найбільше навантажують вас і ваше відомство?
– Є два важливих напрямки роботи: щоденна оперативна робота, пов\’язана з ЖКГ, надзвичайними ситуаціями, будівництвом і т.д. І другий, найважливіший напрямок, – реформи. У моїй компетенції їх три – децентралізація, енергоефективність, дерегуляція у будівництві, а також все, що пов’язано з розбудовою Нового освітнього простору, ЦНАПів та сільських амбулаторій.
Коли ж стане краще жити?
– Яка основна мета цих реформ?
– Перш за все, поліпшення якості послуг для людей.Людина – це головний клієнт будь-якої реформи.
– Коли стане відчутно краще?
– На жаль, реформи не можна провести моментально й одразу отримати результат. Крім того, істотні зміни завжди передбачають вихід із зони комфорту і стабільності, проте з часом ми приходимо до результату.
– Ми зараз у якій зоні?
– Уже прийняті необхідні закони і важливі рішення Кабінету Міністрів, але імплементація цих законів і рішень тільки на самому початку. Настав вихід у зону стабільності. Однак, що стосується реформи децентралізації, яку 2014-го розпочав Президент України Петро Порошенко, то результати вже є, і вони відчутні. До речі, свідченням цього є те, що минулого тижня 50 голів ОТГ Житомирщини та міський голова Житомира підписали публічне звернення на підтримку реформи децентралізації та Президента України і закликали всіх українців об’єднатись у цій підтримці. У зверненні голови громад написали, що вперше влада сама віддала повноваження і фінансовий ресурс на місця.Що тільки за останні п’ять років Україна досягла більше, ніж за всю історію незалежності.Що у кожній відремонтованій дорозі, утепленій школі, відкритій лікарні чи амбулаторії є децентралізація. І це правда, ми бачимо, щополіпшується якість адміністративних послуг в об\’єднаних територіальних громадах, реалізуються серйозні інфраструктурні проекти. За останні 3 роки реалізовано 8 тисяч проектів.
– І все – в області інфраструктури?
– Особливість нашого відомства в тому, що імплементація ряду реформ без нас неможлива. Так, наприклад, ми не займаємося напряму реформою освіти, але ми розбудовуємо Новий Освітній Простір за принципами енергоефективності, безбар’єрності, інклюзії, сучасного дизайну. Усе взаємопов\’язано і вимагає рішень в області інфраструктури. Те ж і про реформу охорони здоров\’я та адміністративні послуги: розбудова мережі сільських амбулаторій та ЦНАПів, де головним критерієм є наближення послуги до людини та якість послуги.
«Реформа логістики, яка проводиться зараз, націлена на те, щоб зв\’язати між собою дорогами всі районні центри»
– Однак, якщо немає нормальних доріг, ефективність практично всіх реформ сходить нанівець. Наприклад, до БиківкиРоманівського району доїхати можна тільки з ризиком для автомобіля. Ділянку дороги Житомир-Виступовичі за Коростенем дорогою вже назвати неможливо – суцільні вирви. Таких прикладів вистачає.
– Уточніть, коли саме виникла проблема доїхати з Романова в Биківці?
– У-у… давно…
– Я б хотів звернути вашу увагу, що нам залишилась у спадок інфраструктура логістики та місцевих доріг у зруйнованому стані. І вперше Уряд приділяє стільки уваги цьому питанню. Ми зараз рухаємося до вирішення проблем доріг і взагалі логістики.Вперше для вирішення проблем місцевих доріг був створений Дорожній фонд, який 35% надходжень направляє саме на ремонт місцевих доріг. Раніше проблема ремонту доріг місцевого значення взагалі не розглядалася. Ми маємо намір забезпечити прямий зв\’язок між районними центрами. Раніше всі маршрути пролягали через обласний центр. Тобто, якщо ви хочете доїхати з Новограда-Волинського до, наприклад, Андрушівки, потрібно спочатку їхати в Житомир. Реформа логістики, яка проводиться зараз, націлена на те, щоб зв\’язати між собою всі районні центри.
– Щоб хороших доріг ставало більше, потрібно, щоб темпи ремонту випереджали швидкість їх руйнування…
– Темпи зростають. Так, у 2015 році на дороги було виділено 20 мільярдів гривень, у 2018-му – вже 35 мільярдів. У держбюджеті на 2019 рік на фінансування Дорожнього фонду закладено 55 мільярдів гривень.
На ремонт місцевих доріг Житомирщина отримає з держбюджету 775 мільйонів гривень
– Скільки отримає цьогороку Житомирська область на ремонт місцевих доріг?
– Окрім того, що заплановано ремонт магістральних доріг та доріг державного значення, Житомирщина отримає 775 мільйонів гривень на місцеві дороги.
– Це багато чи мало?
– У порівнянні з нулем, який область мала в 2015-му до реформи децентралізації, це багато.
– А в порівнянні, скажімо, з Київською областю?
– Для Житомирської області це великі кошти. Більше тільки в Харківській і Полтавській областях та місті Києві. Це пов\’язано з тим, що на Житомирщині дуже велика протяжність доріг.
Чи не станеться запаморочення у голів ОТГ від величезних сум на рахунках?
– Повернемося до проблеми децентралізації. Це, фактично, переформатування всієї країни. Скільки для цього потрібно часу?
– Якщо я скажу 5 років, це багато чи мало? З точки зору людського життя – багато. Але, наприклад, у Швеції децентралізація проходила 20 років, у Польщі – 12. Ми за 3 роки зуміли пройти «точку неповернення» і сподіваємося завершити об\’єднання громад вже у 2020 році. Це найвищий темп у всій Європі, і це дуже позитивно оцінюється лідерами ЄС. Зокрема, Канцлер Німеччини Ангела Меркель заявляла про те, що вона вражена темпами децентралізації в Україні. Вона зробила цю заяву в нашому Офісі децентралізації під час приїзду до Києва восени минулого року.
– Що дає простим людям децентралізація?
– Перше – це доступ до влади, яка має повноваження та кошти, і має бути відповідальною перед своєю громадою. Це реальне зростання бюджетів ОТГ в 5, 10, 15 разів, зростання реалізованих інфраструктурних проектів. Та головне -наближення послуг до людей.
– Чи не станеться запаморочення у голів ОТГ від величезних сум на рахунках і чи завжди вони пам\’ятають, що це не їх особисті гроші?
– Бюджет і кошторис затверджуються місцевими депутатами. Депутатів обирають члени територіальної громади. І варто запитати у них, чому у голови ОТГ, наприклад, занадто висока зарплата. Якщо ж віце-прем\’єр стане втручатися в ці питання, це буде означати повернення до ручного управління і тиску на громади.
– Але брати участь у реалізації проектів на місцях уряд, мабуть, зобов\’язаний!
– Уряд підтримує створення нового освітнього простору в громадах, ремонт і реконструкцію шкіл на принципах безбар\’єрності, енергоефективності, комфорту та дає на це гроші. Ми також підтримуємо розвиток спортивної інфраструктури. Але ми не визначаємо, які саме школи, дитсадки чи стадіони профінансувати, а які – ні. Це веде до корупції. Ми визначаємо лише критерії. Ви пам\’ятаєте, як до 2014 року реконструювався житомирський стадіон «Полісся»?
– Як?
– Ніяк! Але як тільки ми ввели систему держпідтримки через Державний фонд регіонального розвитку, ситуація змінилася. Житомир отримає не один, а два реконструйованих стадіони: «Полісся» і «Спартак». Крім того, відбудований новий корпус житомирської гімназії №3. Щоб отримати фінансування проекту з ДФРР, потрібно, щоб він відповідав встановленим критеріям. Проект подається на регіональну комісію і, якщо перемагає в конкурсі, отримує підтримку з державного бюджету, але на умовах співфінансування з місцевого бюджету.
– Як виглядає Житомирщина, у порівнянні з іншими областями, за обсягами фінансування з ДФРР?
– Житомирщина є лідером реформи й отримує на додаток до свого бюджету ще 175 мільйонів гривень. Принцип такий: чим більше створено ОТГ – тим більше фінансування. Для порівняння: Вінницька область отримує всього 51 мільйон, Донецька – 37, Київська- 46 мільйонів. У них створено менше ОТГ, ніж на Житомирщині.
Під час боїв за Дебальцеве було, як під час Другої світової: батьки віддавали дітей рятувальникам ДСНС і лише через день дізнавались, у якому вони безпечному місці.
– Тепер – про особисте. Ви примудряєтеся сидіти на двох стільцях: віце-прем\’єра і міністра. Це зручно? Коли додому повертаєтеся з роботи?Дружина вас контролює?
– Я тільки вдома можу підживлюватися енергією. А це дуже важливо при великих навантаженнях. У мене в телефоні є додаток, що контролює, скільки годин на добу я сплю. У робочі дні – в середньому 5 годин 41 хвилину. В останній вихідний я спав аж 6 годин 54 хвилини. Це супер! А ось, дивіться: минулого тижня на сон залишалося всього 3 години 43 хвилини, 5-37, 5-42, 4-38…
– Але скільки так можна витримати?
– Уже 4 роки в такому режимі. Але зараз гріх скаржитися. У 2014-му спали по 2 години. Були дні, коли приходив додому на світанку. Згадайте ті страшні дні: окупація і звільнення наших міст Донецької і Луганської областей, збитий наш Іл-76, Карачун, Іловайськ, Дебальцеве… І кожен день оперативна інформація: скільки людей загинуло, скільки чоловік потрібно вивезти. Під час боїв за Дебальцеве було, як під час Другої світової: батьки віддавали дітей рятувальникам ДСНС і лише через день дізнавались, у якому вони безпечному місці.Коли в Авдіївці взимку 2017-го не було тепла, ми з 25 січня по 12 лютого, поки не відновили опалення, не спали взагалі. Вся моя команда, яка поруч зі мною всі ці роки, теж працює з максимальним навантаженням. Мій заступник Едуард Кругляк – постійно там, де виникають проблеми і надзвичайні ситуації. Тоді в Авдіївці він був у місті 10 днів, аж поки не відновили теплопостачання.
– Часто бувають подібні надзвичайні ситуації?
– Трапляються. У минулому році в Харкові медичне містечко залишилося без тепла. А температура повітря опускалася до мінус 20-ти. Буквально два тижні тому – пошкодження каналізаційного колектора в Бердянську. Я дуже вдячний Київському водоканалу, який направив до Бердянська ремонтні бригади, завдяки чому проблема була вирішена.
«Моя дружина дає мені кожен день ланч-бокс…»
– А коли ви виховуєте дітей?
– Діти у мене вже дорослі: доньці 25, а синові – 31. У мене троє онуків!
– Ви вже дідусь?! Але чому немає сивини в волоссі?
-Взагалі-то я рано одружився – на другому курсі інституту. Ми з Людмилою – однокурсники.
– Чим вас годують тут, у Кабміні?
– Я харчуюся домашньою їжею. Моя дружина Людмила дає мені кожен день три ось таких ланч-бокси (див. фото). Підживлення йде тільки від сім\’ї. Те, що готує дружина, дозволяє витримувати максимальні навантаження.
– Останнє запитання. Ви часто буваєте в Житомирі. Відрядження до рідного міста – це відпочинок чи робота?
– Тільки у своєму будинку на Гоголівській у Житомирі ми з дружиною по-справжньому відпочиваємо. Там мої речі, там я по-справжньому вдома. Я – житомирянин. І пишаюся цим. Житомирщина завжди вірила в незалежну Україну, в перемогу Майдану, в перемогу над агресором, в децентралізацію, в Українську Помісну церкву. Житомирщина – територія сильних людей.
