Авторизація
Імя користувача :
Пароль :
Відновити пароль!
Вы будите работать за пайку и айфоны...
Вы будите работать за пайку и айфоны...


  • Вы будите работать за пайку и айфоны...
    Вы будите работать за пайку и айфоны...

  • «Мой муж ниоткуда не падал – его избили»
    «Мой муж ниоткуда не падал – его избили»

    В этом уверена вдова умершего...

  • Як в Житомирі святкуватимуть День незалежності України
    Як в Житомирі святкуватимуть День незалежності України

    Незабаром Україна відзначатиме головне державне...

  • Очільник Житомирського району Сергій Микитюк збирає підписи за самого себе
    Очільник Житомирського району Сергій Микитюк збирає підписи за самого себе

    Голова Житомирської райадміністрації Сергій Микитюк...

Новини
В Константине Гулюке соединяется несоединимое – острое слово публициста и мудрость священника
В Константине Гулюке соединяется несоединимое – острое слово публициста и мудрость священника
15 липня 2019
Настоящий артист всегда испытывает волнение перед выходом встречей со своим зрителем. Иначе он просто халтурщик. Житомирянин Константин Гулюк, которого знают также под именем Константина Гая, в пятницу 12 июля конечно волновался перед началом своего творческого вечера.

В Константине Гулюке соединяется несоединимое – острое слово публициста и мудрость священника


Хотя уже давно поет и играет на гитаре и сопилке, причем перед самой непростой аудиторией – среди улицы Михайловской, на Майдане Незалежности во время революционных событий. То есть там, где не терпят фальши.

И в этот день в актовом зале Житомирской областной научной библиотеки собрались в основном люди, которые давно и навсегда стали ценителями его искренних песен, мягкого и меткого юмора, экспромтов и рассказов о пережитых коллизиях жизни. Наверное, для друзей петь и исповедоваться еще сложнее.
Жизнь Константина Гулюка могла бы стать канвой увлекательного романа, наполненного драмой, парадоксами, резкими сменами декораций, удивительной человеческой смелости, жизнелюбия и самоиронии. Сложно сосчитать в чем он только себя не искал – и романтической поэзии, в спорте, и в тяжелом физическом труде на Новокриворожском горно-обогатеительном комбинате, и в работе машинистом сцены в областном театре.

Единственное, что ему никогда не удавалось – это ходить строем и следовать конъюнктуре в любые времена. Еще во время срочной службы в Советской армии компетентные органы точно определили его сущность – диссидент. С тех пор неумение быть удобным и благонадежным часто приводило его к общению со спецслужбами, к увольнению под видом сокращения штата и даже в травматологическое отделение больницы после покушения на его жизнь.

В Константине Гулюке соединяется казалось бы несоединимое – острое слово публициста и мудрость священника (после окончания факультета Житомирського Єпархіального Духовного училища в 1997 року архієпископом Житомирським і Овруцьким Ізяславом був рукоположений в сан диякона, а 21 листопада того ж року у сан ієрея Української Православної церкви Київського Патріархату), щемящая любовь к Украине, украинскому языку и блестящие переводы текстов с других языков.

Поет, прозаїк, перекладач, бард, громадський діяч, священник, військовий капелан. Во всех этих качествах он удивительно органичен, поэтому ему верят. Поэтому в пятницу житомиряне снова смеялись юморесками написаным очень давно, в которых предвиделся конфликт Украины и России, плакали вместе с матерями погибших героев Майдана, думали о смысле бытия...

Встреча с творчеством Константина Гулюка стала возможной благодаря общественной организации «Я люблю Житомир», газете «Субота» и Игорю Гундичу.


ТВОРЧИЙ ВЕЧІР К.ГУЛЮКА
(ведучий – В.Білобровець. 12.07.2019 р., ЖОУНБ ім. О.Ольжича)

Костянтин ГУЛЮК (псевдонім – Костянтин ГАЙ) –


Народився 11 липня 1953 року в містечку Березне Рівненської області в сім'ї держслужбовців. Попри різноманітність намішаних генів вважає себе українцем.

У 1954 році, через конфлікт батька з партійним керівництвом району і через звинувачення його в націоналізмі та перевищенні влади (відмовився передати голові райкому партії службовий транспортний засіб – коней) за порадою уповноваженого НКВС батьки вимушені були змінити місце проживання і відбули на батьківщину матері в Житомирську область.

Від того часу, аж до призову в лави радянської армії, проживав у місті Житомирі.
Писати вірші почав ще в школі. Був редактором стіннівки «Оса». Після того, як написав на своїх однокласників сатиричні віршики, та опісля конструктивної критики під час великої перерви в шкільному санвузлі, довго не писалося. Аж поки вперше не закохався. Коли закохався, почав писати вірші про кохання. Для того, щоб було про що писати, закохувався кожного дня в нову дівчину. Але після конструктивної критики суперників писати про кохання перестав. Коли почав активно займатися спортом – веслуванням на каное, тоді ж навчився грати на гітарі, «без відриву від веслування».

З 1971 по 1973 рік проходив службу в лавах радянської армії. Спочатку в спортивному батальйоні Прикарпатського Військового Округу, а потім в інших підрозділах. Під час служби в армії, зрозумівши, що пером писати – не рискалем копати, став штатним редактором бойового листка і, використовуючи «службове становище редактора», став публікувати там свої перші поетичні спроби. Після конструктивної співбесіди в Особливому Відділі зрозумів, що він – дисидент. Залишається ним і досі.

Після демобілізації, за комсомольською путівкою, з 1974 по 1978 рік, працював на будівництві та машиністом дробильних установок «Новокриворізького гірничо-збагачувального комбінату» в місті Кривому Розі. Там же, без відриву від виробництва, навчався грі на валторні та удосконалював навики гри на гітарі і зробив перші спроби писати пісні на власні тексти. За активну участь у художній самодіяльності та в громадському житті був притягнений кандидатом на вступ до лав КПРС, але після невдалої спроби в публіцистиці у вигляді написання критичної статті про «проблеми виховання молоді» в журналі «Молодой коммунист» став неблагонадійним кандидатом.

3 1979 року, через сімейні обставини повернувся на проживання до міста Житомира і влаштувався на посаду машиніста сцени в Житомирський обласний музично-драматичний театр ім. І. Кочерги, де працював до 1989 року. Саме під час театральної кар'єри через захист прав співробітників та «аполітичні пісеньки» став не тільки «неблагонадійним», а й «невиїзним». Тож, неодноразово «привлєкался» органами КДБ для «співбесід». Під час подій названих «Пєрєстройкой» активно співпрацював з тодішніми опозиційними до комуністичного режиму силами, за що був засуджений «самим гуманним саветскім судом» за спів своїх пісень на антивладному мітингу і восени 1988 року був звільнений з роботи під виглядом чергового скорочення штатів. Оголосив безстрокове голодування і після засідання Корольовського суду 16 березня 1989 року був відновлений на своїй посаді. Але, з огляду на створені адміністрацією несприятливі умови, звільнився. Працював на різних роботах, зокрема – вільним кореспондентом декількох незалежних газет демократичного спрямування, в яких публікував сатиричні й політичні дописи, за що восени 1992 року зазнав замаху на життя і провів близько двох місяців в травматологічному відділенні 1-ї Житомирської міської лікарні. Але співати і писати не припинив.

На початку 1996 року вступив на Богословський факультет Житомирського Єпархіального Духовного училища і 20 вересня 1997 року архієпископом Житомирським і Овруцьким Ізяславом був рукоположений в сан диякона, а 21 листопада того ж року у сан ієрея Української Православної церкви Київського Патріархату. Від жовтня 2007 року призначений Благочинним монастиря “Зачаття пророка Іоанна Предтечі” в селі Кодня Житомирського благочиння Житомирської єпархії.

Неодноразово брав участь у фестивалях «Оберіг», «Славутич», «Мі-сі-соль», поетичний марафон «Оксія» та в деяких інших. У 2014 співав на фестивалі «Каховський Плацдарм», де за виконання перекладу «Молитви Франсуа Віньйона» Булата Окуджави українською мовою посів перше місце у номінації авторської пісні. Але найбільшим визнанням завжди вважав – «вирок радянського суду за спів на мітингу».

За все творче життя видав лише одну збірку поезій під назвою – «Причастіться кров’ю моїх вен», тому найзначнішим свої творчим доробком вважає публікації творів у різних журналах та газетах («Прес-форум», «Віче», «Клич», «Наша Україна», «Голос громадянина», «Вільне слово», «Авжеж», «Світло спілкування»), а також участь в аудіопроекті С.Черевка «Слухай читачу» та передачах «Мистецька вітальня» Житомирського обласного радіо. У 2018 р. підбірку поезій опубліковано у міжнародній поетичній антології «Парк Шодуара».


Джерело статті: Житомир-Онлайн

На головну сторінку

«    Липень 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031 
Новини