Українська культура розпису храмів оживає на стінах Свято-Михайлівського кафедрально собору.
Роботи тривають, зокрема завдяки благодійному фонду “Духовна освіта”, який всі ці роки допомагає проекту коштами.
Відроджують давній стиль команда художників зі всієї України, на чолі з Денисом Белянським.
І сьогодні журніласт сайту “Житомир-онлайн” зустрівся з паном Денисом біля стін храму, щоб подивитися на унікальний живопис та поцікавитись, на якому етапі знаходиться робота.
– Розкажіть, будь ласка, про розпис храму та ідею самого проекту.
– Основна ідея проекту – монументальна мініатюра. Ось таки певний парадоксальний момент : ми робимо надзвичайно деталізовані, наче книжкові, мініатюри.
Взагалі, що таке розпис храму? Це ілюстрована Біблія, просто великого розміру. Ми робимо великий розмір, але з мініатюрною обробкою, -цим він і унікальний.
Також унікально це і тим, що колектив, який тут працює зібрався найрізноманітніший – тут спеціалісти ледь не всіх областей України різних за віком.
Це велика команда, яка узгоджено працює над кожним елементом.
– Зараз в храмі проводяться ремонтні роботи, вони не нашкодять розпису?
– Ми покривали наші роботи якісним лаком (швецьким, естонським), який дозволить зберегти роботи в хорошому вигляді на 100 років, так точно.
Взагалі ця частина храму так не оформлюється – ми приблизили ці розписи максимально близько до зросту людини і навіть дитини.
(Для розуміння – найнижчі об\’єкти знаходяться при самій підлозі)
Зазвичай так низько роблять певні прості орнаменти, які доволі просто відреставрувати.
У нас же все навпаки – основна смислова картина знаходиться просто на рівні очей.
– Фарба у вас також спеціальна?
– Фарба спеціальна, враховуючи той факт, що всі розписи виконуються на золоті.
– З одного боку це важко, адже його потрібно по-особливому перекривати, воно відблискує, чим заважає роботі.
Проте золото в нас не коштовне – типографська плівка, яка коштує 9 гривень за метр квадратний, а ззовні від справжньої позолоти майже не відрізняється.
В цьому випадку ми ще й бюджетні художники.
Нам таку методику підказав наш колега – Віктор Федорович Поліщук, якому я дуже вдячний за це.
– Розкажіть про підготовку до такої масштабної і клопіткої роботи.
– Всі ескізи робляться мною в 10 масштабі, потім ми збільшуємо до необхідних розмірів.
В Житомирі є декільна локацй, на яких мені прекрасно працюється. Та навіть подекуди нові знайомства з людьми допомагають вирішити певні художні проблеми.
Концепція цього храму – знаходження в райському саду, звідси і безліч рослинних, так ми можемо бачити квіти у нижньому ярусі (троянди, мальви, плодові дерева)
– Чи були якісь труднощі у роботі?
– Оскільки храму 150 років ми не знали, як будуть поєднуватись нові будівельні техніки зі старими.
Все що ми знаємо зараз – це лише наш досвід, яким ми ділимось зі всіма охочими.
Цікавим моментом також є і те, що час від часу у клопіткій роботі беруть участь не лише учні пана Дениса, але і син.
– У ваші плани входить робота над розписом стелі?
– На стелі саме закінчились всі підготування до нанесення зображень.
Стеля – це буде наш екстремальний етап роботи.
Навіть готові полотна для стелі. Їх звісно будуть спочатку малювати, а потім вже клеїти.
Цей розпис не просто прикраса собору, тут кожна лінія, наче долі людей, переплітаються між собою.
Сюди я приїхав ще студентом, а зараз мої студенти тут представили свої дипломні роботи і отримали найвищі відзнаки за свою працю.
У нас надзвичайно талановиті люди і кожен з них – наче цілий світ.
