У новому році говорити про українську владу, як нову, як новообрану чи новопризначену, вже не буде жодних підстав. Як не як, а після президентських, а потім і парламентських виборів, минуло достатньо часу, щоб і законодавча влада, так само, як і виконавча «вертикаль», мали можливість освоїтися і розпочати працювати на повну силу.
Але поки що не виходить. Зокрема на Житомирщині кадрові призначення на посади у державних адміністраціях не завершено й досі. Губернатор Віталій Бунечко, якого «презентували» у Житомирі ще всередині серпня минулого року, одразу ж оголосив про можливості нової програми з кадрового відбору нових облич для оновлення «вертикалі» виконавчої влади на Житомирщині. Програма отримала промовисту назву «Соціальний ліфт», а її виконання було націлене на перспективу цілої кадрової революції на теренах Житомирської області.
Хтозна, наскільки вдалим вважається виконання програми «Соціальний ліфт» на Житомирщині, але досі жодних підсумків чи висновків з такого приводу в області ніхто не оприлюднював. Воно так повелося фактично із самого початку від призначення нового губернатора Віталія Бунечка, коли кадрові призначення проводилися в умовах певної інтриги і таємничості. Хоча перші десять днів від часу своєї появи у Житомирі Віталій Бунечко одразу ж позначив брифінгом для журналістів місцевих ЗМІ. Щоправда на побачення із губернатором тоді поспішили не лише журналісти, але й чимала група громадських активістів, які вважали, що саме вони найкращим чином «відкриють очі» новому очільнику області, підкажуть – як діяти і що робити. З того всього нічого предметно-результативного не вийшло, але губернатор одразу ж привселюдно заявив про кадрове оновлення у стінах Житомирської ОДА. Розпочав Віталій Бунечко із вибору прес-секретаря, і водночас оголосив про інші кадрові новації, які очікувалися у найближчій перспективі.
З того часу й дотепер процес кадрових перетрубацій, конкурсів та призначень у приміщеннях Житомирської ОДА по суті не припинявся. Перші сто днів діяльності на посаді голови обласної адміністрації Віталій Бунечко відзначив прес-конференцією для редакторів газет, що виходять на Житомирщині. Кадрова революція у стінах Житомирської ОДА тоді якраз була у повному розпалі, отож до її остаточного завершення губернатор утримувався від розлогих коментарів.
Але що було коментувати? Всього за два-три місяці діяльності нової влади стало зрозуміло, що нова кадрова «команда» формувалася з іногородніх чужаків, яким для ознайомлення із реаліями життя в Житомирській області знадобиться чимало часу. Адже лише один показник інтенсивності поїздок та відвідувань районів та громад на теренах Житомирщини засвідчує однозначний висновок: півроку для адаптації команди «нових обличь» в умовах Житомирщини буде очевидно мало. І як би не переконували житомирян у тому, що програма «Ліфт» забезпечить принципово нову якість влади Житомирщини, поки що жодного переконливого аргументу на її користь ніхто навіть не помітив.
Та й що саме можна було помітити? Поява нових заступників губернатора В.І.Бунечка нікого не вразила, не «зачепила» і навіть не здивувала. Та й чим могли вразити житомирян прибульці із Києва? Чимось особливим – нічим.
Олег Шарварко, якого Віталій Бунечко призначив керівником апарату ОДА раніше працював директором залізничного вокзалу «Київ-Пасажирський», а чому саме йому довірили «керувати справами» в Житомирській ОДА – не зовсім зрозуміло.
Теж саме стосується і першого «зама» губернатора Володимира Федоренка. Раніше він займав посаду заступника голови Аграрної партії України і водночас очолював Житомирську обласну організацію АПУ. Яким саме чином аграрії змінили профіль на «слуг народу» – ніхто не знає.
Досі невідомо, чому заступником голови Житомирської ОДА з Київщини на Житомирщину прибула Наталія Остапченко.
Невже на Житомирщині не знайшлося фінансиста відповідної кваліфікації?
Чи й тут все пояснює таємнича програма «Соціальний ліфт»?
Якщо врахувати, що й департамент із регіонального розвитку Житомирської ОДА очолила також гостя зі столиці Ірина Хоменко, якщо додати до всього вище зазначеного те, що й управління екології віднедавна очолює киянка Галина Перникоза, то столичний «десант» призначенців у Житомирську ОДА виглядає дуже солідно.
Список столичних «варягів» – управлінців у Житомирській ОДА можна продовжувати, бо ж і начальник обласного управління освіти Лариса Шевчук, призначена ще за часів президентства Петра Порошенка, також мешкає у Києві.
Можна не сумніватися у тому, що за допомогою програми «Соціальний ліфт», про яку ми згадували вище, до Житомира вже невдовзі прибуде і новоспечений начальник департаменту культури, сімї, молоді та спорту. Новоствореному департамену Житомирської ОДА досі на керівника не щастило, але ж, якщо пощастить, то це «щастя» точно приїде до Житомира знову ж таки зі столиці.
Важко сказати, яким саме чином, якими критеріями і на основі яких рекомендацій призначалися на Житомирщині майже два десятки нових керівників райдержадміністрацій, але найперше, що їх обєднує – всі вони початківці і, за невеликим винятком, також прибульці-чужинці.
Знайти подібну аналогію у ситуації з призначеннями управлінців в історії Житомирської області, важко. Якщо чесно – неможливо, бо такого ніколи ще не було.
Хіба що в період тимчасової окупації України нацистами у 1941- 1943-му роках до Житомира і на територію Житомирщини загалом прибували також керівники-чужинці.
Як відомо, тоді територія нашої області входила до складу рейхскомісаріату «Україна» зі столицею у місті Рівному, але остаточні рішення щодо призначення керівників тодішньої влади на Житомирщині приймалися ще далі, аж у Берліні. Паралелі, можливо недоречні, але ми змушені визнати, що подібна до нинішньої практика владно – кадрових призначень на Житомирщині в історії області була лише раз – майже 80 років тому. То ж чи варто було повторювати усім відомий і однозначно сумний досвід?
