У денному небі над Київською та Житомирською областями нині елементарно «не проштовхнешся”: то АН-32П, то “вертушки” Держслужби з надзвичайних ситуацій (деякі з яких ще в Афгані при СРСР встигли політати…) снують туди-сюди. Запустили їх в небо зовсім не заради окроплення православними архієреями і архімандритами святою водичкою під спів молитви “під час поширення шкідливої пошесті”. І навіть не з метою розпорошити якийсь реагент, що зменшує вплив невидимого COVID-19 (такого в природі просто не існує). Авіатори за допомогою “водних процедур” ось уже другий тиждень поспіль намагаються врятувати від вигорання унікальні “чорнобильські ліси”. Поки виходить не дуже. Кажуть, висока горимість (4-5 клас) – результат зусиль якихось “груп паліїв”. Декого зловили, проте на їх місце тут же висуваються нові піромани.
Журналіст “Житомир-Онлайн”, вийшовши на ганок свого будинку о 7.30 суботи, моментально вловив гострий запах “чорнобильського гару”. Мені він здався навіть виразнішим, ніж у минулі вівторок і середу, коли всі українські офіціозні ЗМІ трубили про нібито кинутий на “Третій Український Фронт” (“Перший…” – це Донбас, “Другий…” – пандемія коронавірусу – авт.) “резерв Головного Командування”, тобто рятувальників з кількох областей Центральної України.
Треба визнати: гару в веснянім повітрі в другій половині робочого тижня дійсно було трохи менше.
– Мій брат, капітан поліції на Виступовичах, теж кілька днів гасить пожежу, – розповідає уродженка Овруцького району 39-річна Оксана Янчук.
/Виступовичі – це українське прикордонне село, за яким починається Республіка Білорусь/
– Братові захисний комбінезон видали?
– Ніхто нічого не видавав, – відповідає співрозмовниця. – Просто не може він спокійно сидіти склавши руки і спостерігати, як пожежники без відпочинку працюють; а лісники так взагалі по 5 діб не змінюються, бо “рук не вистачає”.
– Передай, будь ласка, щоб свій героїзм відклав подалі. Медикам-інфекціоністам обіцяні надбавки другий місяць не платять. Знову ж таки, сім\’ї членів екіпажу збитого іранцями “Боїнга” свої $100 тисяч не отримали…
– Не може він байдикувати, коли навколо все палахкотить, – повторює Оксана.
Чому у нинішніх лісових пожеж настільки висока – фактично липнева або серпнева – категорія горимості?
Вся справа у відмінності “рудих лісів” Овруцького та Народицького районів Житомирщини від лісів в інших українських регіонах.
Наприклад, повалені в тих “радіаційно безпечних” краях ураганом і загиблі дерева через десяток років нерухомого лежання перетворюються в потерть. Чорнобильські ж й через 20 з гаком років можуть “похвалитися” міцними стовбурами.
Група американських і французьких учених, які досліджували наслідки аварій в Чорнобилі та на Фукусімі, провела наступне дослідження: в зоні відчуження ЧАЕС були розкладені в різних місцях сітчасті мішки з опалим листям, що збиралося в інших, “чистих” регіонах України.
Минуло 9 місяців. Дослідники дістали ці самі мішки і почали аналізувати їх вміст. Виявилося: що більш забрудненою була місцевість, – то повільніше розкладалося і перегнивало залишене на ній листя. Все через те що різко впала активність живих мікроорганізмів і грибків, які в звичайних умовах прискорюють/стимулюють процес перегнивання залишків рослинності. В умовах радіації ці бактерії та грибки вже не можуть в колишньому обсязі виконувати властиву їм роль “санітарів лісу”.
Авторові цих рядків регулярно розповідають про особливу “любов” українських лісопромисловців до “законсервованих” в Чорнобильській зоні повалених дерев та кущів. Вивозячи їх відомими їм таємними стежками в чисті регіони, добре збережену деревину вигідно реалізовували співгромадянам як дрова. А то і взагалі “сплавляли” меблярам і виробникам плит МДФ (Medium Dencity Fibreboard – тобто деревоволокнистих плит середньої щільності, що вважаються вологостійким матеріалом).
У поступовому позбавленні Чорнобильської зони хмизу та сухостою, безумовно, є деяка користь. Бо тамтешній відмерлий рослинний матеріал має властивість чудово горіти. Варто “вдало” підпалити товсту подушку з сухого листя, – і ліс навколо запалає з дивовижною швидкістю. Коли ж “червоний півень” перескочить і на сусідні ліси, настане масштабне згарище. Воно в рази небезпечніше звичайного – тим, що горітимуть насичені радіацією лісові насадження. Повітрям все це полине в сусідні регіони.
Весна-2020 на Поліссі, що змінила безсніжну зиму, видалася надзвичайно посушливою. Не дивно, що нинішні пожежі в лічені дні “зжерли” сотні гектарів лісових угідь, до ста господарських прибудов і житлових будинків, а ще ціле приміщення сільради в Будо-Бориці Ємільчинського району. Загиблих в пожежах за станом на 11 квітня налічується 10 осіб.
На допомогу житомирським вогнеборцям прибули дві сотні їхніх колег з Кіровоградської, Черкаської і Полтавської областей. Лише в сумнозвісному 1986-му році на Поліссі можна було спостерігати більше стовпотворіння; тоді після фатального вибуху на ЧАЕС 26 квітня до нас та на Київщину скеровували людей найрізноманітніших спеціальностей з усього СРСР, перш за все військових з Білоруського, Київського та Прикарпатського військових округів. Їх було одночасно понад 300 тисяч, всіма заходами з ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській атомній станції керував тимчасово відкликаний з Афганістану генерал армії Валентин Варенников.
Почасти в незвично високій для квітня горимості винен “протиКОВІДний” карантин. “Укрзалізниця” на невизначений час повністю припинила пасажирські перевезення. В ходу лишень лічені “службові” дизель-потяги, якими зранку на лінійні станції відвозять ремонтників колії та зв\’язківців, аби ввечері повернути їх до Коростеня.
З цієї причини в нинішньому році її працівники не дуже старанно скошували траву та переорювали/боронували землю уздовж залізничних колій і поблизу підвідомчих “УЗ” територій. Найчастіше всупереч давно розробленим (ще за часів СРСР) інструкціям “зайву” траву і бур\’ян просто підпалювали. Ну а полум\’ю нічого не залишалося як перекидатися на дерева й чагарники, що росли поруч.
Сума збитків, завданих нашому дотаційному регіону весняними “чорнобильськими пожежами”, наразі не підраховувалася. Мовляв, зараз головне – подолати пандемію коронавірусу.
Тим часом доморощені “політичні аналітики” щосили розганяють версію під назвою “рука Кремля”. Відповідно до неї, в сусідній великій державі начебто розробили багатоходівку з метою “блискавичного встановлення контролю над Україною”.
На першому етапі ключова роль відведена групам і мікрогруппам паліїв чорнобильських лісів.
Після того як Київ і сусідні регіони вдосталь надихаються радіаційно небезпечним повітрям, розпочнеться другий етап: в самій Росії стануться кілька великих терактів. Звинуватять в них, звичайно ж, “закинутих СБУ” українських заробітчан. Це дасть підставу для введення російських військ на територію нашої країни. Ефективно протистояти цій навалі українці, ясна річ, не в змозі…
З приводу повальної недолугості у всіх ланках власної владної вертикалі, постійної “пригальмованості” щодо прийняття термінових державних рішень наші горе-аналітики не відпускають навіть напівнатяків.
… Кореспондентові “Житомир-Онлайн” сьогодні вперше перехотілося “виходити в люди”, об\’їжджати місто і околиці в пошуках вдалого фотокадру. Всередині будинку дихається легко; варто вийти на ганок, – пекельна суміш запахів з боку Білорусі тут же “заганяє в стійло”.
До того ж до Коростеня вводяться додаткові сили Національної гвардії. Поліція власними силами не справляється: крім патрулювання вулиць, їй треба контролювати 120 осель людей на самоізоляції (окремі “коронавірусники”, як стверджують їхні сусіди, демонстративно гуляють містом, заражаючи все нових і нових людей різного віку), охороняти порядок навколо старої будівлі міськлікарні, де зосереджені інфіковані COVID-19. За вчорашній день їх стало більше на 9 осіб…
