Свіжі новини
ГоловнаУкраїнаХто "здав" Суслика?

Хто \”здав\” Суслика?

Історія із затриманням директора департаменту охорони здоров’я Житомирської ОДА продовжується вже майже тиждень. Самого фігуранта скандалу спочатку затримали у Житомирі, затим відвезли до Києва у Подільський райвідділ МВС. Потім був обшук, суд стосовно вибору запобіжного заходу на період слідчих дій і ще один суд, який відсторонив М.П.Суслика від виконання службових обов’язків. Слідство продовжується, проте ще із більшим розмахом у Житомирі і навіть у масштабах всієї України триває обговорення цієї скандальної історії навколо відкатів “ковідних” грошей. Безумовно, саме той фактор, що службовець вимагав у головних лікарів (нині – директорів) відкати із коштів, призначених для хворих на COVID-19, зумовили такий негативний резонанс цієї історії із затриманням директора департаменту Житомирської ОДА М.П.Суслика.

Тепер лунає дуже багато інших запитань, які цікавлять громадськість. Дивно, але найбільшого резонансу наразі набула дискусія, скільки готівки у «зеленій» валюті та гривнях вилучили правоохоронці під час обшуку у будинку Миколи Суслика, що у селі Верасах. Сьогодні, коли М.П.Суслика відпустили після внесення «застави», більше цікавості викликає запитання про те, що саме розповів слідчим затриманий «на гарячому» службовець. Зрозуміло, що після того, як п. Суслик вийшов під заставу, ситуація суттєво зміниться. Розпочнуть свою роботу кращі адвокати України і більшість людей, які висловлюються із приводу арешту Миколи Суслика, кажуть, що «нічого серйозного йому не буде». Звісно ж, посаду директора департаменту М.П.Суслик більше не займе ніколи, та й на посаду головного лікаря перинатального центру його також не призначать. Після суду, який, швидше за все, «дасть» Миколі Петровичу умовний термін покарання, той працюватиме на посаді лікаря у котрійсь із лікарень.

Ще один фігурант справи сьогодні знаходиться начебто поза кадром нинішньої ситуації. Йдеться про директора (головного лікаря) «однієї із лікарень північного району Житомирщини» Він власне й змушений був звернутися до працівників СБУ у місті Києві, аби вирішити ситуацію із відкатом за субсидію на лікування «ковідних» хворих. Для багатьох людей вчинок головного лікаря із «півночі Житомирщини» здається цілком логічним і правильним у ситуації із вимогою відкату. Насправді відважитися «на таке» може далеко не кожен службовець. Вчинок вимагає мужності і розуміння того, що доведеться здолати не один суто психологічний бар’єр, як із боку колег, так і загалом у ставленні до себе з боку значної кількості людей. Тому вже сьогодні можна і треба висловити повагу людині, що не злякалася виступити проти системи, яка для багатьох стала звичною нормою. Адже не Наталія Василівна, не Андрій Петрович чи Тарас Дмитрович, а саме Микола Миколайович відважився на спротив, на те, щоб зупинити (а можливо й знищити) спрут хабарництва і всіляких махінацій. На жаль, сьогодні у нас, в Україні на такий вчинок спроможні лише одиниці. Сумно. Прикро і болісно. Хоча наприкінець нашої репліки-зауваження слід все ж таки зауважити: «Мабуть «крига» хабарництва все ж таки скресає, якщо випадки із сусликами стануть не тільки звичними для людей, але й ПОВЧАЛЬНИМИ для хапуг і пройдисвітів».

Залиште свій коментар
Читайте також
spot_img
spot_img
spot_img
spot_img
spot_img
spot_img
spot_img
spot_img