Вже чотири дні у Народичах немає голови місцевої селищної ради. Депутати, зібравшись на свою 12-у, чергову сесію, вирішили і зажадали включення до порядку денного питання про відставку Лідії Бученко. У Житомирській області мало хто знає керівника торік обраного на чолі громади у Народичах. Але рік на посаді голови Народицької селищної ради Л.І.Бученко таки відпрацювала.
Тут очевидно треба повернутися до виборів осені 2020-го року. Якраз Народицька громада торік подарували певну сенсацію за підсумками виборів. Бо ні «слуги народу», ні «Європейська солідарність», ні «Наш край» чи «Батьківщина» так і не змогли завести на посаду селищного голови свого кандидата. Торік у Народичах було дивним і те, що на посаду селищного голови було обрано позапартійну Лідію Бученко. А ось колишні місцеві авторитети не змогли переконати громаду Народицької селищної ради вибрати когось зі «своїх». Наприклад, ліва рука Анатолія Леончука (колишнього селищного голови Народич) Олександр Прокопенко балотуючись на посаду голови, у жовтні минулого року , програв. Навіть маючи підтримку партії «Наш край». Сам Анатолій Леончук став депутатом Коростенської районної ради, але це, як виявилося, НІЩО у порівнянні із тим, ким він був колись. У Народичах восени минулого року на місцевих виборах «прокололись» і «радикали» Олега Ляшка, і представники «Батьківщини». Ну, а іншим партіям тут взагалі і вже давно нічого не світило.
Новообрана «головиха» не те що була позапартійною, але вона ще й виявилася повним новачком у тих іграх, які розпочалися у Народичах ще десять чи навіть п\’ятнадцять років тому. За словами відомих людей із Малина чи Коростеня, які знали народицьку реальність не «по наслышке» , а у процесі багатолітньої бізнесово – господарської діяльності, восени 2020- го року на посаду голови селищної ради народ обрав людину, яка не входила до жодного місцевого угрупування, що формувалися у Народичах роками. Лідія Бученко вирішила з висоти своєї посади навести у Народичах порядок. Якщо взяти до уваги, що наприкінці 2020- го року у Народичах завершилося офіційне двовладдя, оскільки у Народичах не стало райдержадміністрації. Щоправда, ще за часів селищного голови Анатолія Леончука вся влада у Народичах була у його руках, але все ж таки… Голова РДА, хоч і не міг самотужки заправити навіть свій службовий автомобіль , все ж таки мав печатку, міг справно інформувати про «діла» у Народичах куди – небуть «наверх» і тому… А тепер, коли Народицького району навіть формально не стало, вся влада опинилася у руках голови Народицької селищної ради. І при цьому ні Леончук, ні Прокопенко, ні хто – небуть інший із «колоди» місцевих керівників, на посаду голови селищної ради не потрапив. А потрапила якась жінка із сумнівними (за народицькими «поняттями») намаганнями вивести всіх на «чисту воду».
Тут знову ж таки, доведеться трохи заглибитися у ті «особенности» ведення бізнесової діяльності у межах Народицької громади. Перше, що тут є – невпорядковані земельно – аграрні стосунки. Адже у Народичах і досі ніхто не знає , скільки гектарів земельних ланів насправді обробляє той чи інший фермер, або та чи інша агрофірма. Єдине, що відомо – більшість «субєктів» обробляють більше земельних площ, аніж платять за це орендної платні. Те ж саме, або ж, приблизно таке, відбувається і в сфері лісопереробки. Піди й розберись, скільки реально лісу розпилює тут та чи інша пилорама. Ще одна «тєма», яка також виявилась темнуватою у Народичах, стосувалась реформи і з децентралізації, що стартувала в Україні у 2015 році. Хто пам’ятає те здивування, коли на території Житомирщини однією із перших утворилася Народицька об’єднана громада? А яким популярним реформатором став її перший голова А. Леончук. На всіх сесіях, нарадах, семінарах і тренінгах обласного рівня без його участі не обходилося. А взамін Народичі першими із усіх громад – «добровольців» отримали десятки мільйонів коштів із ДФРР. Такий собі рясний гривневий дощ лився на Народицьку громаду майже три роки. І у тій воді можна було наловити будь – якої «рибки». А наслідки такої «рибалки» вирішила встановити вище згадана Лідія Бученко. Вже восени 2020 – го року, коли її обрали «головихою» Народицької селищної ради.
Що можна сказати про наміри Л.І.Бученко, коли вона стала головою селищної ради, навести у Народичах порядок? Найперше у такій ситуації кажуть, що це дуже сміливий, навіть мужній задум. Той, хто пізнав реалії життя в окремих регіонах Житомирщини і хто знає, як воно бува, коли хтось зачіпає «хазяїв», старожилів місцевих порядків і прочих «смотрящих» дядьків, скаже, що наводити порядок, маючи у кишені ( у сейфі) лише печатку голови селищної ради, як мінімум, нерозумно. Проте Лідія Іванівна Бученко у це не вірила, або ж до кінця не усвідомлювала. Так, вона дуже мужньо і вперто намагалася чинити опір «системі», яка вже у грудні 2020-го року намагалася привчити і змусити новообрану голову селищної ради працювати так, як «треба». Варто зауважити, що «система» у перший рік діяльності Лідії Бученко особливо не напружувалась. Для того, щоб вивести із рівноваги селищну «головиху», була задіяна система , якою можна із успіхом боротися із діяльністю будь – якого самоврядного органу. Було організовано «потік» заяв «про порушення законів» і голова селищної ради стала постійним відвідувачем судових засідань. Але, як виявилося, і це не дало очікуваного ефекту. Тим паче, що пройшов рік і терпець у місцевої « знаті» Народицької громади зрештою увірвався. Було вирішено активізувати роботу із нерішучими депутатами і , зрештою, на фініші жовтня 2021-го, назбиралася все ж таки депутатська більшість, яка й вирішила висловити недовіру голові селищної ради. Що й було зроблено.
Хтозна, як воно буде далі. Перспективи у судах на поновлення на посаді тепер вже колишня голова Народицької селищної ради має небагато. Такі реалії феодально-перехідної демократії в Україні. Якщо у середовищі громади є певний «клан», який має ресурс і вплив на більшість депутатів, ніякий реформатор (навіть, якщо це французький генерал де Голь чи сінгапурський лідер Лі Куан Ю) не зможе виправити ситуацію у такій громаді. Те, що сталося у Народичах під час 12-ї сесії місцевої селищної ради, засвідчило глибокий перекос і страшенні деформації у процесі проведення так званої «найуспішнішої» реформи в Україні. Причому, до нової ситуації дуже добре адаптувалися як місцеві авторитети, які сформували свої статки на лісопилках, видобутку бурштину чи на вирощуванні кукурудзи, сої чи сонячнику, так і активісти осередків певних політичних партій, які швидко смикнули, як воно треба, щоб було «всім добре». Неважко здогадатися , що ключовим словом є оте «ВСІМ». Зрозуміло, що сюди не входить більшість місцевого люду, яка живе за своїми законами і правилами . Але при цьому лише спостерігає, що робиться «наверху» у владних колах і так само – що робиться тут, на місцях. У регіонах, на рівні громад, вже давно потрібен «шеріф» із особливими повноваженнями і бажанням навести порядок та законність. Можливо сьогодні така констатація фактів чи намірів виглядає наївно і сприймається із іронією, але поки що іншого варіанту наведення ладу на рівні громади, а потім і в масштабах України, не видно.
…Вже завтра у Народичах очікується продовження 12-ї сесії селищної ради, яку минулого тижня «не закрили». Проводитиме сесію секретар ради, але й він, швидше за все, змушений буде написати заяву. А можливо й ні, якщо місцева «знать» захоче і зможе із ним домовитися. Тоді все буде, як колись. Все буде добре.
