Осінній день. Осіннє число.
Осінні хмари й думки осінні:
Дрібне, нікчемне, хрипате зло
Бенкетує сьогодні в моїй країні.
Бо так воно одне на одне лягло:
Потьмарення мізків, зневіра, втома, –
І зло законно на трон заповзло
В костюмі ведмедика Паддінгтона.
Тепер он довкруг бенкетує воно,
Себе показати всіляко пнеться,
І перетворює на лайно
Усе, до чого лиш доторкнеться.
Творить падлюцтва щораз напоказ,
Піддрочує еҐо своє рукою,
Ще й погляда визивно на нас
І гидко шкіриться: “А шо такоє?!.”
До хати без стуку воно увійшло,
Усе пристойне умить німіє,
І зло являє своє ремесло,
На щастя воно нічого не вміє.
Зло каже: я зміни вам принесло!..
Аби ж то було щось добре і путнє..
А зло тільки впарює нам фуфло,
І пожирає наше майбутнє.
Невже до більшості ще не дійшло,
Що вибрали Цахеса-унтерменша?
Невже ми й надалі терпимо зло?
Невже ми й далі становимо меншість?
Та ми ще живі, й це ще наша земля,
І наша неслава, і наша слава.
І на місце сержанта Ярослава Журавля
У лави стає Журавель Ярослава!
Хай заклик мій прозвучить невпопад,
Та може досить терпіти усе це?
В обличчя дихає листопад
І попіл Майдану стукає в серце!
