2021-й рік добігає до свого фінішу. Якими були головні підсумки старого року – усім відомо.
У кого як, але здебільшого для наших земляків – житомирян рік видався важким, сумним і часто – драматично неспокійним.
Дивовижно, але якраз у 2021-му році витримували синхронно дружнє мовчання наші політики. Точніше – лідери осередків політичних партій Житомирщини. Ні тобі «Свободи», ні «радикалів» Олега Ляшка, ні «Сили і честі», ні очільників раніше популярної на Житомирщині «Батьківщини», ні фаворитів недавніх місцевих виборів із «Пропозиції» ніде не було чути. Влітку 2021 – го на обрії місцевого політичного життя вигулькнув УДАР , перехопивши до свого «табору» двох знакових партійців – емігрантів – Олега Дзюбенка із «Нашого краю» та Ігора Гундича із «Пропозиції». Надалі, як то кажуть, у партійному «гаражі» було тихо. Партії мовчали навіть тоді, коли можна було легко попіаритись на ювілеях ЛЕСІ Українки , під час фестивалю «Олевська республіка» чи у ході відзначення 100-річчя трагедії війська УНР під містечком Базар. Партійці навіть не здогадалися висловити підтримку чи солідарність із рухом підприємців, яких хлопчики із «95-го кварталу» добивають справді, як небезпечний для них клас. Лідери політичних партій нашої області навіть не здогадуються, що, наприклад, проблема касових апаратів зачіпає щонайменше 70 тисяч підприємців усієї Житомирщини. Іноді здавалося, що пандемія COVID-19 зачепила і найбільше косить не лише стариків та хронічно хворих людей, а саме партійний рух, партійні організації усіх без виключення партій Житомирщини.
Лише восени 2021 –го анемічного сну партійної безтурботності начебто позбулися «Слуги народу». Народний депутат Арсеній Пушкаренко, якому дісталася тяжка спадщина партійної «цілини» на Житомирщині, поки що не відчуває плеча підтримки від партійних організацій «Слуги народу» на Житомирщині. Воно й не дивно, бо насправді організаційної розбудови «Слуги народу» так і не провели. Так вийшло, що кожен із новобранців партії «Слуга народу» вже на другий день після подачі заяви на вступ до партії. вимагав посади, підтримки, винагороди і т.п. І одразу, після отриманого «бонусу» такий партієць забував про партію. Про збори, про партійну солідарність, а тим паче – про партійну дисципліну.
До речі, про дисципліну. Усі памятають 9 травня нинішнього року, коли депутат від ОПЗЖ Костя Черпіцький потрапив у скандал із біг-бордом, на якому хтось «намалював» нацистських солдатів. Так от, однопартійці Черпіцького одразу і оперативно, але дуже суворо відреагували на проступок свого молодого «дарованія». Але так було лише спочатку. Далі – про Черпіцького забули, бо зараз – не до Черпіцького, і взагалі , нагнітати ситуацію зараз виявилося, що не треба. Навіть поїхати до Києва, аби підтримати одного із лідерів ОПЗЖ – Віктора Медведчука, житомирська обласна організація зовсім не поспішала. В принципі все ніби й зрозуміло, бо Житомирська обласна організація ОПЗЖ тяжіє більше до Юрія Бойка, а не до Віктора Медведчука. Але все одно виходить, що «чистоти рядів» у партії немає. Такої чистоти вже давно позбулася обласна організація ВО «Батьківщина». Її багаторічна лідерка народна депутатша Анжеліка Лабунська за шість років свого керування розігнала, розбомбила, розпустила ледь не 70% колись справді бойової партійної організації, яка упродовж 15 років приносила Юлії Тимошенко чи очолюваної нею партії «Батьківщина» (було і БЮТ)від 24 до 36% підтримки виборців Житомирщини. Сьогодні про таке вже й не згадують. Так званий «ядерний» електорат «Батьківщини» на території Житомирської області впав до позначки у 7-8%. Але фахівці. які розуміються на виборчих настроях людей, які стежать за політичними вподобаннями житомирян, ледь не в один голос кажуть, що ще рік- два перебування Лабунської на чолі Житомирської обласної організації і – того не буде, що є сьогодні.
Ось чому київська верхівка «Батьківщини» несамовито шукає нового лідера для житомирської обласної організації. Те, що Анжеліці Вікторівні залишилося недовго, знають у більшості колишніх районних організацій Житомирщини. До речі, відставка Лабунської може зіграти дуже цікаву роль у процесі можливої реінкарнації «Батьківщини» на Житомирщині. Тоді не треба буде проголошувати кампанії «Повертайся до рідної партії і знову перемагай!» Але сьогодні для УСІХ партійних організацій Житомирщини актуальне одне питання: хто очолить партійну організацію. Адже за нинішніх умов справжній ЛІДЕР партії на обласному рівні має бути готовий до її утримання. До того, аби десь «діставати» щонайменше 200 тисяч гривень на місяць, аби утримувати партійний офіс і хоча б десяток «звільнених» активістів – партійців. Якщо розпочнеться активна фаза політичної діяльності – суми коштів зростають десятикратно. Ось чому бажаючих повісити на свої плечі обласну структуру дуже важко знайти. А ті, які залишаються «сидіти» на посадах голів обласних організацій, сидять тихо.
У Києві, до речі, відзначають той факт, що партійні організації « на місцях» суттєво підкосила реформа із децентралізації влади. Колишні районні та міські організації в силу обєктивних причин втратили свою значимість, бо районних рад у колишньому варіанті вже немає, а у новому варіанті районні ради НІКОМУ нецікаві. До створення партійних організацій на основі новоутворених громад у партій також руки не дійшли. Про таку потребу усі партійні «бонзи» активно говорять на своїх «активах», на бюро та нарадах, але далі розмов партійно – організаційна робота не йде.
Ось у такій ситуації ледь не тотальної партійної імпотенції Україна перебуває і донині. Якщо розмови про повернення до партійно –МАЖОРИТАРНОЇ системи парламентських виборів втіляться у відповідний закон, який депутати приймуть вже навесні 2022 року, то партійні організації ще десятирічної чи двадцятирічної минувшини ( такі як СПУ, та ж БАТЬКІВЩИНА», Народний Рух) перетворяться на мемуарні спогади. Єдина перспектива існування партійної системи в Україні – комерціалізація всієї роботи та діяльності. Партійна організація змушена буде працювати ВИКЛЮЧНО як КОМЕРЦІЙНА СТРУКТУРА. Так, вона змушена буде утримувати невеликий партійний апарат. Але головне її завдання – купити орієнтовно потрібну кількість голосів виборців. Для цього існують у «замороженому» режимі так звані «сітки», які оживають і активізуються за допомогою грошових знаків.
Звісно, ВО «Свобода» у Житомирі і на Житомирщині загалом жодних шансів на реанімацію не має. Адже її лідер Сидір Кизін, хоча й небідний чоловік, але партійну організацію Житомирщини він однозначно не «потягне». Ну, а інших людей менеджерського типу у «Свободи» на Житомирщині немає. Приблизно така ж ситуація і у «радикалів» Олега Ляшка. Свого часу Олег Ляшко витиснув із Житомирщини Юрія Забелу, який швидко і ефективно розпочав будувати на Житомирщині чітко структуровану «радикальну» партійну організацію. Сьогодні і сам Ляшко, і його епігони на Житомирщині лише згадують Забелу і розуміють, що таке щастя для «радикалів» Житомирщини навряд чи посміхнеться. Окремої уваги заслуговують партії «Пропозиція», «Наш край» та «За майбутнє», які торік на місцевих виборах у Житомирській області увійшли до числа беззаперечних фаворитів. Але сьогодні, коли на часі вибори до парламенту (можуть відбутися вже у квітні – травні наступного року, а осінь 2022-го в Україні однозначно буде виборчою) жодна із партійних організацій вище згаданий партій не зможе підняти свого виборця. Не тому, що у Житомирської обласної організації «Нашого краю» немає грошей на вибори до парламенту. Якраз тут, на Житомирщині грошенят «Наш край» знайде. Але поряд. На Хмельниччині, чи, наприклад, на Рівненщині , осередків «Нашого краю» практично немає. І така ситуація у десяти – дванадцяти областях України. Ще слабкіше на рівні загальноукраїнському виглядає «Пропозиція». У Житомирі вона мала особливий стержень – в особі мера Сергія Сухомлина. Але сьогодні доля «Пропозиції» вже вирішена і тепер відомо, що це була партія – одноденка. Принаймні троє із шести її фундаторів (у тому числі й Сергій Сухомлин) особливої потреби у наявності «активізованої» «Пропозиції» НЕ МАЮТЬ. На парламентських виборах «Пропозиція» шансів не має, але вона на це і не претендувала. Абсолютно тотожня ситуація в Житомирській обласній організації «За майбутнє», де усім і все вже давно зрозуміло: «майбахівці» не збираються брати участь у загальнонаціональних виборчих «забігах». Ну, а стосовно намірів лідера партії «За майбутнє» у Житомирській області ( а це Віктор Развадовський) балотуватися на виборах до парламенту, то і тут все буде добре: Верховна Рада України має повернутися до змішаної системи, а тому і Развадовський, І Литвин, І Журавський, і Жебрівський захочуть, а можливо й зможуть повернутися під купол Верховної Ради України. Точно таким самим «макаром» до парламенту збирається потрапити і Геннадій Зубко. Чи то від «Європейської солідарності» (по списках, чи то – як мажоритатрник, хоча тут у Гєни шансів менше).
Ми не забули про партію «Розумна політика» на чолі із паном Разумковим. Вона поки що перебуває на «марші». Якщо точніше – лише на рівні «низького старту». Якщо «Слуги народу» відродять чи повернуть змішану систему, «партія Разумкова» зможе пройти до парламенту , подолавши (причому легко і впевнено) виборчу квоту – барєр. Але за кількістю мажоритарників однопартійці Разумкова будуть чи не найслабшими. Але все це – у перспективі щонайменше тримісячного майбуття. Саме у лютому – березні 2022 року «Розумна політика» зможе провести свій установчий (обєднавчий) зїзд. Раніше – ні! Цікаво, що сьогодні Разумков розробляє дуже потужну (трирівневу) систему партійних кастингів, які запрацюють одразу після новорічно – різдвяних канікул. Житомир збирається відправити на конкурс до Разумкова щонайменше чотири угрупування із місцевих активістів, депутатів чи просто «великих» людей. Що із того вийде і хто персонально від Житомирщини поїде вже 15-17 січня 2022 –го року на екзамени до «Розумної політики», стане відомо трішки пізніше. Поки що зрозуміло, що кандидатів від Житомирщини екзаменуватиме особисто відставний спікер Верховної Ради. Ще одна деталь у діяльності «Розумної політики» – новостворена партія буде дотримуватися максимально чітких і послідовно демократичних правил внутріпартійних змагань. Ніяких гендерних квот чи послаблень для популярних артистів, спортсменів при розстановці у першій «пятірці (десятці) виборчих списків новостворена партія «нового типу» не передбачає.
