\”Перш, ніж радіти «діям» з усією можливою інформацією про себе, слід усвідомити, що США і ЄС не женуться за подібними штуками\”

До речі, про «державу в смартфоні».
Казахи завжди були страшенно передові в цьому. Реформу не один рік рухав Назарбаєв і його клан. Єдина проблемка з цією прогресивною ідеєю – з‘ясувалося, що казахстанська держава у смартфоні – зроблена на російській платформі. До слова, ключовий у країні клан, як і всі ці постсовкові товаріщі – метри мультивекторності, але за першої-ліпшої нагоди звісно розторговували національні інтереси з РФ.
Наша ж прогресивна общественность традиційно переконана, що перехід на латинку, активне впровадження казахської мови – заслуга влади.
Але традиційно, як і ускрізь на теренах постсовка, все так та не так: це запит суспільства, якому клептократія періодично кидала такого типу кістки.
Стосовно ж держави в смартфоні, якою ми теж тішимося, як діти малі. У перші дні хаосу багато казахів стали заручниками цифровізації – зняти готівку стало неможливо, а купити щось за допомогою смартфона – тим більше. Перш, ніж радіти «діям» з усією можливою інформацією про себе, слід усвідомити, що США і ЄС не женуться за подібними штуками не тому, що темні й відсталі. А тому що досі за звичкою думають на кілька кроків наперед і знають ціну подібним скляним намистам. Ну і розуміють, що рано чи пізно все одно всі там будемо – у цифровій диктатурі. Просто вже зараз не сліпий міг би помітити, що це не про свободу. І бігти попереду китаїв та сингапурів з цим не так вже й почесно. Хоча безумовно зручно.