Віталія Мельничука – Житомирського міського голову у 1990 – 1992 роках, народного депутата України першої каденції після здобуття Україною незалежності, знають багато житомирян. Віталій Григорович і досі, за найменшої нагоди, приїздить до Житомира, долучається до справ житомирської громади, контактує із міською владою Житомира та її нинішніми депутатами.
Сьогодні В.Г.Мельничук – проходить службу в батальйоні «Бойове братерство України» Сил територіальної оборони Збройних Сил України. У свої 68 років він щодня перебуває у гущі подій, які без перебільшення, можна називати бойовими діями. Ми зателефонували Віталію Мельничуку зранку 23 березня 2022 року, аби отримати найсвіжішу інформацію зі столиці, яка нині переживає один із найдраматичніших моментів своєї історії.
– Минула ніч і ранок 23 березня були важкими і киянам знову довелося бути напоготові в очікуванні обстрілів. За традицією, яку путінські орки запозичили від гітлерівських окупантів, обстріли набирають найпотужнішої інтенсивності зранку: біля четвертої і аж до шостої. Сьогодні було обстріляно Шевченківський район, мені телефонували мої сусіди із Нивок, де я живу. Пожежі вже погасили, щодо людських втрат чи поранень поки що не повідомляється. Щодо інших новин із театру бойових дій, то тут є й оптимістичні нотки – Буча, Ірпінь, Гостомель стали не просто місцем запеклих обстрілів та боїв. Віднині тут влаштовано перший «котел» для російських військ, взятих в оточення підрозділами ЗСУ. Але ворог нині обрав трохи іншу тактику, ніж та, з якою починалося вторгнення в Україну. Сьогодні загарбники посилюють обстріли виключно житлових мікрорайонів і особливо лютують, коли захоплюють певну територію. Вони шукають їжу та алкоголь. Чого добивається ворог? Однозначно – кацапська орда намагається залякати українців. Вони акцентують свої зусилля на тому, щоб підірвати моральний дух нашого народу. Але вони не розуміють, наскільки їх репресії, гвалтування та грабунки піднімають рівень ненависті до окупанта. Мотивація до опору загарбникам у рядах територіальної оборони міста Києва небувало і небачено висока. У складі підрозділів тероборони Києва чимало досвідчених чоловіків із військовою чи спеціальною військовою підготовкою. Всі рвуться у бій і всі готові зустріти загарбника нищівними ударами. Ми знаємо , що роблять російські загарбники із нашими містами. Події минулої доби у Чернігові просто приголомшують кількістю тих безувірств, до яких вдаються окупанти. Поруйнований Чернігів залишився без електропостачання, без тепла і води. Але місто тримається і лише посилює опір.
– Віталію Григоровичу, ви, як економіст, який глибоко розуміється на питаннях потенціалу країни – агресора, можете дати оцінку тим санкціям, які запроваджені проти путінської росії?
– Звісно ж, багато чого тепер стає очевиднішим і зрозумілішим. Керівництво росії дуже ретельно готувалося до вторгнення в Україну. Тим паче, що економічна конюнктура на світовому ринку сприяла росіянам, які отримували казкові надходження від продажу нафти і газу, що дорожчали у 2020-му і 2021-му роках. Але санкції, які запровадили два тижні тому і досі запроваджують десятки найбільших країн світу, сотні найпотужніших компаній, які раніше активно працювали у росії, виявилися дуже потужними. Скажу так – на такі санкції кремлівський карлик не сподівався. Ну, а ми ж розуміємо, що ніхто не збирається скасовувати санкції. Навпаки – вони постійно посилюються і стають болючими для економіки Росії. У росіян є гроші, вони запаслись коштами із тих надприбутків, які надходили від продажу енергоносіїв, але не все тепер рашисти зможуть використати. Чимало російських активів (в тому числі й фінансових) заблоковано і на них путін може не розраховувати.
– Повертаючись до Києва, до бойового духу ваших побратимів по батальйону територіальної оборони, до оборонного потенціалу столиці України…
– Тут я не буду говорити про те, що багатьом відомо. Столиці ми не здамо за будь – яких умов. Мені здається , що нелюди із Кремля це прекрасно розуміють. Але ненависть до українців і бажання «окончательно решить украинский вопрос» поки що засліплює очі керманичам держави, яка стала ізгоєм всього світу. Вони й надалі вважають (і у ході війни все менше це приховують), що українці не мають права на самостійну історію, економіку та державність. Якщо коротше і чіткіше – вони не бачать України і вважають своїм найпершим завданням її знищення. Але така зневага до нашої держави і народу має дуже небезпечні наслідки для путінської тиранії. Насправді ми бачимо початок занепаду і розпаду росії, як імперського болота. Так, загарбник досі має потужний військовий потенціал, але він ще не усвідомлює, що у цивілізованому світі російські орки стали символом жаху, дикунства і відсталості. З кожним днем таке розуміння страшенної небезпеки для цивілізації, яким став путінський «рашизм», поширюється всією планетою. На жаль, найбільші випробування у протистоянні із дикунами і варварами сучасності, випали на долю українців. Але ми переможемо, бо за нами правда і за нами – увесь світ!
