Удар по залізничному мосту біля Затоки – це не тільки про воєнні діі. Це ще й удар по нашому експорту і відрізання Дунайських портів (Ізмаїл, Рені, Кілія) від української економіки.
Вже зараз можна з великою долею імовірності говорити про те, що головна ціль росіян в цій війні – повна деіндустріалізація України (незалежно від результатів бойових дій).
Їм потрібна дуже бідна, агроно-сировинна територія з наднизьким інтелектуальним потенціалом, яку вони, в разі окупації зможуть ментально перемолоти за одне-два покоління, втіливши ідею «єдиного народу». А в разі воєнної невдачі, вони сподіваються, що цілий ряд населених пунктів ніколи вже не зможе відновити свій інтелектуальний (читай антиросійський) потенціал. І як результат, за деякий час вони зможуть забрати цю землю собі.
Без розуміння саме цього аспекту, неможливо зрозуміти і всю логіку дій росіян на нашій території.
Що нам робити (крім армійського аспекту)? Я вже писав неодноразово: нам вже потрібно змінити структуру управління краіною. Ми маємо створити воєнн й Кабмін, бо війна це надовго. І є чотири теми, які має курувати цей кабмін: армія та внутрішня безпека, експорт, переселенці та перенесення підприємств і продбезпека. Цей кабмін має займатися ручним макроменеджментом, інколи навіть на межі порушення законів. Те, що за два місяці ми не створили такий воєнний кабмін – це, на жаль, величезна помилка.
