Голова Житомирської обласної організації Спілки художників України Василь Кондратюк як і зазвичай, щодня працює у своїй майстерні на вулиці Театральній,8.
Як і більшість його колег художників. Ми зустрілися для розмови на 60-й день російсько-української війни і , звісно ж, розпочали говорити про події із фронтів, про те, як Україна вже два місяці міцно тримає оборону і готується до звільнення своєї території. Зрозуміло, що серед питань, які однозначно виникали у ході спілкування, поставало і питання про те, як реагують митці пензля на те, що відбувається в Україні. Не секрет, вся увага суспільства зосереджена навколо військової тематики. Люди щодня рахують кількість враженої техніки агресора, житомиряни активно займаються волонтерством, долучаються до акцій та кампаній із допомоги постраждалим жителям сходу та півдня України, де якраз зараз розгортаються бойові дії. Все життя в Україні цілодобово «крутиться» навколо війни, навколо військової тематики, яка проникає у кожну «щілину» побуту, а також – у свідомість практично кожної людини.
Втім, специфіка художньої творчості полягає у тому, що митець, поет чи письменник, скульптор чи музикант зовсім не одразу і аж ніяк не автоматично, реагує на почуте чи побачене у реальному житті чи (як частіше буває) – із новин по телевізору або стрічок Інтернету. За словами Василя Кондратюка, нинішня війна стала напрочуд драматичною подією у житті України і фактично кожного її жителя. «Осягнути сповна, усвідомити те, що сталося на чуттєвому рівні, зрозуміти, яким саме чином «відповісти» на виклики нинішнього дня пензлем художника чи рукою скульптора, – не так то й легко, – каже Василь Іванович. – Війна начебто завжди перебувала у зоні наших уявлень, переживань, рефлексій, – продовжує співрозмовник, адже, наприклад, мій батько, мої близькі родичі, яких я добре памятаю, були фронтовиками часів Другої світової війни. Проте кожна наступна війна має свої особливості, свої відбитки часу. Зрозуміти цю трагічність, відчути ступінь страждань і передати все це мистецькими засобами дуже непросто. Це і час, і певні душевні переживання, бажання і вміння втілити відбиток епохи на полотні, у камені чи , наприклад, у звучанні музичного твору».
Сьогодні ми бачимо, чуємо чимало віршованих рядків, імпровізацій пісенного жанру, які стали фактично миттєвою реакцією на події військової доби. Художники поки що намагаються осмислити суть, зміст, певні особливості того, що сталося. Найперша особливість «моменту істини», яку доведеться знайти, дослідити, відтворити і передати мистецтвом фарби і світлотіні – це не лише постаті наших воїнів – захисників, які стали стіною на варті нашої волі і свободи. Важливо правдиво передати образ агресора, який (що там казати) якось непомітно і несподівано для більшості українців перетворився із сусіда на зайду- загарбника, на лютого і жорстокого ворога . Дивовижно, але ті потрясіння, ті біди і трагедії, які змушені переживати і пережити наші співгромадяни – українці, також потребують масштабного осмислення, усвідомлення, аби вся палітра, уся мозаїка нинішніх днів вже невдовзі потрапила на полотно, на папір, нотний стан і т.п. Тому художники, композитори, скульптори та музиканти перебувають нині у стані психологічного шоку –потрясіння, який неодмінно має принести певний творчий урожай.
Коли це буде – сказати важко, бо сьогодні важко передбачити хоча б приблизний сценарій подій розвитку військового протистояння між Збройними силами України та ордою окупантів. Але нас чекає не лише ратна праця на полях боїв. Нас чекає титанічна праця із відновлення своєї країни. Водночас ми просто приречені творчо осмислити ті події, які випали на долю України і всього українського народу у драматично трагічні часи. Поки що важко сказати, коли митці, художники чи музиканти відреагують на події війни своїм особливим чином. Безумовно, для того , щоб побачити (і всеосяжно зрозуміти) все те, що сьогодні відбувається, потрібен час. Це – найперша вимога і давно встановлена закономірність у житті суспільства.
А поки що художники щодня у своєму звичному режимі невтомного і постійного творчого пошуку працюють. Вже є перші реакції і відгуки на події, які відображені на картинах, у вигляді графічних замальовок, етюдів і т.ін. Свої твори на тему війни, яка й досі триває, художники пропонують для продажу і кошти від нього йдуть в однозначному і найпопулярнішому сьогодні напрямку – на потреби ЗСУ. Сьогодні – це курс до перемоги!
