Не минуло й двох тижнів, як новобранці із Олевська, мобілізовані до складу Новоград-Волинської 30-ї моторизованої бригади, були передислоковані на Донбас.
Якраз – у гущу боїв, які розгорталися щодня все більше і більше. Олевський взвод, який на Донбасі займав оборонні позиції у районі так званої Світлодарської дуги, за ці два тижні сповна відчув силу і потужність потенціалу російської артилерії.
За словами сержанта Андрія Іванова, який має досвід участі у бойових діях ще семирічної давності, нинішні бої не йдуть у жодні порівняння із боями і сутичками 2014 -2015 років. Снарядів у росіян так багато, що навіть один або ж двоє солдатів ЗСУ, які рухаються і потрапляють в обʼєктив камери ворожого розвідувального дрона, негайно ( за кілька хвилин) стають обєктом для обстрілу.
«Фактично усі бійці взводу, де я служу, – каже Андрій Іванов, – після двотижневих боїв мають контузії. Звісно ж, у таких умовах, одразу перестають справно і чітко працювати господарські підрозділи, що відповідають за водопостачання чи харчування бійців. Меншою мірою, але ті ж самі проблеми маємо і з постачанням озброєння. Сьогодні, після того, як нас добряче потріпали,нас замінили і ми відійшли у тил на доукомплектування. Варто зауважити, що поки що ворог лише нарощує силу своїх ударів. Найбільше дошкуляє артилерія, від обстрілів якої страждають практично усі наші бійці. «У нашому взводі фактично немає жодного бійця, який би не зазнав контузії, – продовжує свою розповідь Андрій Іванов. – Ми ж поки що відповідаємо одиничними пострілами наших гармат, які мають значно менші запаси боєприпасів. Знову ж таки, сподіваємось на допомогу по ленд-лізу, яка поки ще в дорозі. Які ще новини? Звісно, оптимістичних і бадьорих звісток дуже небагато. На жаль, не всі наші бійці витримують напругу бою, бо дехто відмовляється йти на «передок». Зрозуміло, таких зовсім небагато, але вони є. Як тільки трапляється відмова щодо виконання наказу щодо зайняття оборонних позицій, щодо бійця одразу відкривається слідче провадження. Така правда бойових буднів на передньому краї і про це усі також мають знати. Ну, а те, що ми збиралися не на прогулянку, усім було відомо, – каже Андрій Іванов. – Тому зараз знову намагаємось покращити свої бойові лаштунки, бо ж відпочинок у вигляді бойового чергування, буде не таким вже й довгим.
