Авторизація
Імя користувача :
Пароль :
Відновити пароль!
Житомирському волонтерові Романові Кучеру загрожує позбавлення волі від 5-ти до 8-ми років, він прос ...
Житомирському волонтерові Романові Кучеру загрожує позбавлення волі від 5-ти до 8-ми років, він прос ...

"Я під слідством СБУ, мені...

  • Житомирському волонтерові Романові Кучеру загрожує позбавлення волі від 5-ти до 8-ми років, він прос ...
    Житомирському волонтерові Романові Кучеру загрожує позбавлення волі від 5-ти до 8-ми років, він прос ...

    "Я під слідством СБУ, мені...

  • Поки жителька Пулин тікала від обстрілів, у її будинку перекрили газопостачання
    Поки жителька Пулин тікала від обстрілів, у її будинку перекрили газопостачання

    До редакції сайту Субота-Онлайн звернулася...

  • Яблуневий Спас у Житомирі. ФОТО
    Яблуневий Спас у Житомирі. ФОТО

    Житомиряни сьогодні разом з усією...

  • Хто і навіщо погрожує селянам колишнього Пулинського району автоматами Калашнікова?
    Хто і навіщо погрожує селянам колишнього Пулинського району автоматами Калашнікова?

    Автоматники з Житомира що роздавали...

Новини
Коростенський міський голова Володимир Москаленко розповів, як бомбили місто у перший місяць війни, та хто насправдівбивав білорусів

Коростенський міський голова Володимир Москаленко розповів, як бомбили місто у перший місяць війни, та хто насправдівбивав білорусів

5 серпня 2022
Житомирщина починає оговтуватися від війни та намагається перестроїтися на мирний режим роботи з дотриманням усіх пересторог на випадок можливих ракетних ударів. Зараз тут спокійно та мирно. Однак у перші дні широкомасштабного вторгнення російської армії найбільше постраждали в результаті постійних обстрілів північні регіони нашої області. У тому числі Коростень, та уся міська громада в цілому. Як воно: бути очільником міста у воєнний час та нести на своїх плечах відповідальність за життя десятків тисяч своїх земляків? Про це ми дізнавалися у міського голови Коростенської територіальної громади Володимира Москаленка.

- Скажіть, будь ласка, наскільки сильно постраждала Ваша громада?

Перший місяць нам дісталося конкретно. Було пошкоджено 250 будинків. З них 11 вже не підлягають ремонту, так як фактично повністю знищені рашистами. Також отримали пошкодження бюджетні установи, будинок культури, лікарня, центр зайнятості, місцеві підприємства та виробничі об’єднання, інші об’єкти. Більше десяти людей загинуло, було багато поранених. Ми, коли проводили масову евакуацію населення, відправили за кордон і на західні області України близько 40 000 людей. Хочу віддати належне бізнесу, який надавав свій транспорт та автобуси. Гарно попрацювала «Укрзалізниця», яка організувала безкоштовні електропоїзди на західну частину нашої держави, де було більш-менш безпечно. Досить багато з них вже повернулося додому. Але частина ще залишилася, тому що люди бояться. Ми до цього нормально відносимося, нікого не змушуємо та не звільняємо. У нас періодично ще звучать сигнали тривоги, і я розумію, як воно давить на психіку.

- А що ж робити людям, у яких було пошкоджено житло?

Зараз за рахунок держави йде ремонт приміщень, що постраждали. Ставляться вікна у приватні будинки та квартири, в бюджетні організації. Коли сталася ця біда, ми одразу ж складали акти по кожному пошкодженню після прильотів. Потім цю роботу вже почала виконувати Житомирська обласна військова адміністрація. Багато людей до нас знову звертається, бо комусь так, а комусь не так щось зробили. Але процес іде, і це вже є позитивна динаміка. Адже попереду зима і люди мають мати цілі вікна та двері у своїх помешканнях. Це добре, що є підтримка держави. Ми б самі не впоралися. У нас є проблеми по невиконанню бюджету. Працює лише половина від усіх підприємств, що були тут до війни, решта і досі не запустилися. Та нам вкрай важливо, щоб вони розпочали свою роботу та працювали, сплачуючи податки. Благо держава пішла назустріч бізнесу, скасувавши ряд податків.

- Яка у Вас ситуація з внутрішньо-переміщеними особами?

Наразі маємо близько 2 000 тимчасово переселених осіб, але останній тиждень ми тісно займаємося людьми, які їдуть зі Слов’янська. Ми у 2015 році заключили договір про дружбу та допомогу, ставши містами-побратимами. Тому. коли почалися ці події, а до Слов’янська підійшли окупанти, я вийшов на керівника військово-цивільної адміністрації міста і запропонував забрати до нас частину місцевих жителів. Лише за минулий тиждень ми прийняли 150 осіб, які виявили бажання виїхати зі Слов’янська. І це тільки початок. Серед переселенців є різні люди. Це пенсіонери, інваліди, люди що перенесли важкі захворювання, родини з дітьми. Усіх розселяємо по квартирах, гуртожитках, максимально намагаємося забезпечити чаєм та бутербродами. Даємо їм місце, щоб могли поїсти та відпочити. Все це у нас безкоштовно, за рахунок міського бюджету. Поряд з пунктом прийому біженців знаходиться управління праці, де ми реєструємо їх , щоб вони могли отримувати допомогу. Одразу даємо продовольчі, пакунки. Співпрацюємо по даному питанню з волонтерами, благодійними та релігійними організаціями. Одне кафе у нас займається безкоштовними обідами для переселенців, де харчується 150-200 осіб. Я всіх попереджаю, що люди виїхали з фронту, з війни. Тому вони потребують особливого відношення. Дуже прошу, щоб не чіплялися до російської мови. У нас в місті теж є російськомовні, але переселенців одразу у місті відчувають по говору, по російській мові та іншим ознакам. Зараз питання не про мову, переможемо рашистів, тоді будемо поступово перевчати. Україна різна, тому це нормально. Треба терпеливо відноситися один до одного.

- Якими питаннями займається міська влада зараз, коли на території громади не ведуться активні бойові дії?

Останній тиждень був цікавий тим, що відбулося засідання виконавчого комітету Коростенської міської ради, на якому провели зміни до бюджету. Ми заклали багато коштів на ремонт доріг та на будівництво, але у зв’язку з військовим станом через Казначейство їх провести неможливо. Тому переглядаємо та перерозподіляємо видатки, які йдуть на військових, харчування, виплату заробітної плати та на інші захищені статті. Відкрили ще 4 садочка, тоді як ще 5 у нас вже функціонує. Багато людей повертається додому, виходять на роботу. Зрозуміло, що зараз самі нагальні питання пов’язані з освітою. Проведено кілька нарад, адже головне - забезпечити безпеку дітей, облаштувати бомбосховища та укриття для перебування учнів. Цим займемося більш активно, бо вже реально бачимо, що саме можемо зробити. На щастя, держава дозволяє використовувати гроші з міського бюджету на ці потреби. Надіємося, що з першого вересня розпочнемо нормальне навчання. Учбовий процес буде організовано у дві зміни, так як наявні укриття не дозволяють сховати велику кількість дітей.

- Скажіть, чи можуть піти на нас з території Білорусії?

Така загроза є. Ми це відчуваємо, тому перебуваємо у стані готовності до можливого нападу. Наші військові вмотивовані та готові дати рішучу відсіч ворогу. З перших днів війни міська влада активно співпрацює з ЗСУ та допомагає їм у зведенні оборонних рубежів для захисту громади. Бізнес мене здивував дуже сильно: жодного разу не почули відмови. Все-таки у нас люди патріотично налаштовані. Створена і активно виконує свої завдання за призначенням Коростенська територіальна оборона, зараз підсилюємо її добровольчими формуваннями. Тому чекаємо, як воно буде. А з Білорусією то взагалі парадокс. Коли у нас розбомбили бувший молокозавод білля траси Київ-Варшава (там зараз знаходилася станція технічного обслуговування великовагових автомобілів), до нас попросилися туди білоруси, щоб перестояти ніч. І в цей час з аеродромів Білорусії злітають літаки, і бомблять зі страшною силою цю станцію. Один з білорусів загинув одразу, інший отримав 100 відсотків опіків тіла, та теж помер. На відміну від росіян ми більш людяні, тому допомагали відправити тіла назад на Батьківщину. Щоб рідні могли попрощатися та гідно поховати їх. Коли Президент Білорусії розповідав про цей випадок, то він таку дурню ніс, що на голову не налазить. Ніби це ми їх вбили, і хотіли забрати на органи, якихось розвідників нагороджував… Їх нікого і близько тут не було. Адже це ми, а не вони були реальні учасники цих подій.

Я особисто постійно попереджую населення, що загроза є. Кордон тут, зовсім поряд - всього 80 кілометрів. Тому все, що пов’язане з повітряною тривогою, треба виконувати. І оборона - то наше все. Будемо все робити і вести себе пильно. Я нікуди не втікав та тікати не збираюся. І як обраний народом міський голова буду останнім, хто покине Коростень.


Коростенський міський голова Володимир Москаленко розповів, як бомбили місто у перший місяць війни, та хто насправдівбивав білорусів

На головну сторінку

«    Серпень 2022    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031 
Новини