Житомирянин Валентин із весни 2021 року живе у сквері в одному зі спальних мікрорайонів міста. Кореспондентам чоловік розповів, що планує жити на вулиці і взимку.
З його слів, жити на вулиці йому подобається
“Тут краще, – говорить Валентин. – Люди їсти приносять. Я пересуватися не можу. Те, що собаки прибігли звідусіль і тут сходили в туалет, то це правда. Взимку наверх візьму поліетиленову плівку”.
Люди, які мешкають поблизу скверу, кажуть, що чоловік поводить себе по-різному. Житомирянка Світлана говорить, що на перехожих він не кидається, але може кричати без приводу і розкидається пляшками. До того ж, у місці його проживання стоїть специфічний запах.
“От як допомогти цій людині? Він не шумний, нічого. Він і в магазин заходив влітку за покупками. Люди йому їжу приносять. І я виносила якийсь раз”, – каже житомирянка Надія.
Взимку 2021 року Валентин мешкав у міському Центрі обліку бездомних осіб.
“Мені пропонували йти на другий поверх, – розповідає він кореспондентам. – Та я не вилізу на другий поверх. А на першому – там всі інваліди без ніг і сліпі. А я там в куточку “.
За словами, директора Центру обліку бездомних осіб Геннадія Баньковського, Валентин – не безхатченко, він має власне житло.
“В нього є будинок, є соціальні виплати і є пенсія, – говорить директор Центру бездомних. – Він не є безпритульною особою, просто був неконтактний. Але потім він відійшов і розговорився. В нього є всі документи – і паспорт, і код, і пенсійне посвідчення. Він тоді ще сказав, що він не хоче опалювати будинок і платити за світло. Йому і так добре: йому подадуть – і він радий. І поліція, і ми вмовляли, щоб він пішов звідти. Але за законом ми не маємо права застосовувати до нього якісь дії”.
Юрист Роман Гуртовенко каже, що правоохоронні органи мають право притягнути чоловіка до адміністративної відповідальності.
“Однак, якщо розглядати це питання глибше, то правоохоронні органи мають також виконувати функцію, яка прописана в Законі України “Про Національну поліцію” – це загальна превенція, і стосується не просто притягнення осіб до відповідальності, а вжиття різноманітних заходів із соціалізації даної особи. А саме – припинення в майбутньому вчинення якихось дій. І ці дії вимагають загальнонаціональних програм і програм місцевого самоврядування”, – каже Роман Гуртовенко.
