Житомир та Україна ще не можуть отямитися від смерті Миколи Закалюжного – “Кума”, якого вчора поховали на військовому цвинтарі на Смолянці.
Журналісти сайту Житомир-Онлайн звернулися до Андрія Федірка, щоб розповів про товариша:
“Микола був простий хлопець із села Коростенського району. Знаю його з 2014-го року. Познайомилися під час Майдану. Микола був активним учасником, щиро вірив в перемогу ідеалів. Одним із перших пішов в АТО, служив у спецпідрозділі глибинної розвідки. Був там беззмінно. У Житомирі йому було бридко, коли бачив злодійчуків при владі. Був Захисником Донецького аеропорту, воював разом з легендарним кіборгом “Рахманом”.
Потім його запросили до Польщі як військового інструктора. Казав, що поляки абсолютно не готові до війни. Їх швидко перебʼють.
Потім працював у Польщі водієм на фурі. Мріяв добудувати свій будинок в Глибочиці, де жив разом із дружиною Інною. Збирався купити хороший автомобіль і жити “як люди”.
Коли почалася війна, Микола одразу ж повернувся з Польщі до України. 25-го лютого уже обороняв Київ, потім звільняв Бучу.
Якось я запитав його, як він може так спокійно вбивати москалів. Микола відповів: “Андрію, якби я дивився на них як на людей, я зійшов би з розуму. Це не люди, це – звірі. Вони ненависні і злі навіть самі до себе.”
Разом з ним воювали два його сини, котрі залишилися в ЗСУ.
Микола був воїн від Бога – мудрий і розумний. Коли йшли у розвідку, то за добу нічого не їли, щоб у разі кульового поранення в живіт не було різкого перитоніту.
Він був Воїном Світла, мав позивний “Кум”. Бо з усіма мирився, ні з ким не сварився. Я не знаю, чи були у нього вороги, його всі любили і поважали. Він був обʼєднуючою людиною.
Хліб він заробляв своїми мозолями, а воїн – це було його внутрішнє.
Таких людей як Микола дуже мало. Це велика втрата. Я ні разу не бачив його злим. Він сердився як дитина…
Дуже боляче і дуже сумно, бо таких людей на Землі мало. Вони не хочуть влади, не хочуть карʼєри, хочуть чесно працювати.
Ніколи він нічого не просив, не нив.”