Камінне село у Житомирській області увійшло до переліку містичних місць в Україні.
Загублене в густих лісах Полісся, Камінне село являє собою велику кількість масивних кам’яних брил, що за формою нагадують справжні хати, а одна із них – навіть церкву. Цікаво, що розташовані вони в правильному геометричному порядку, котрий нагадує план сільської вулиці.
Вчені досі не можуть дійти згоди, звідки ці гігантські моноліти взялись, адже навколо немає ні гір, ні скель.
За однією з офіційних версій, камені з’явилися тут внаслідок зсуву льодовика, а форму будинків протягом 20 тисяч років їм надавав вітер. Неможливо пояснити лише те, як вони вишикувалися у правильному порядку.
Проте існує легенда, що це місце колись давно було звичайним селом. Одного разу ним проходив бідний подорожній. Він просив хліба та води в кожному дворі, але всюди отримував відмову. Тоді чоловік розгнівався та перетворив усі хати на камені. А щоб памʼятали – залишив на деяких із них сліди від своїх ніг.
Виявилося, що мандрівником був сам Бог.
Цікаво, що дерева та кущі в межах цієї місцевості, виглядають дещо незвично, а їх листя завжди тьмяне та трохи прив’яле. Також подейкують, що камінь з відбитком так званого Божого сліду в будь-яку пору року лишається теплим, а потужна енергетика, яку він випромінює, здатна зцілювати хвороби та здійснювати бажання.
Домініканський собор, місто Львів
У самому серці мальовничого міста Лева височіє Домініканський собор, котрий може похвалитися численними легендами про гостей із потойбіччя.
Такі аномалії відбуваються у церкві відтоді, як були виявлені та розчищені підземелля храмового комплексу. Саме з підвалів являється привид монаха-домініканця, напівпрозора фігура якого час від часу лякає охоронців. Чернець продовжує займатися звичними життєвими справами, так і не усвідомивши, що давно вже є часткою потойбічного світу.
Лиса гора, місто Київ
За давньою словʼянською легендою, землю оперізує змія, що кусає себе за хвіст. Місце, де вона замикає коло і є Лисою горою. Ще за язичницьких часів ця локація мала особливе духовне значення, адже тут знаходились жертовник та капище.
Після хрещення Київської Русі Лиса гора ще довго лишалася святим місцем для прихильників старих вірувань. Проте пізніше її частина перейшла під владу Печерського монастиря. А 1872-го року тут почали будівництво Лисогірського форту, що мав увійти до складу системи укріплень під назвою Київська фортеця. Пізніше на горі були і гарнізонна вʼязниця, і військовий підземний завод, і навіть танкова база.
У наші дні тут створено природний парк, який через певні обставини не користується популярністю. Місцеві мешканці бояться заходити в густий і темний ліс.
А ті, хто все ж наважилися на прогулянку Лисою горою, стверджують, що виникає відчуття, немов з усіх закутків за вами пильно стежать десятки очей.
Відомо, що ще за часів існування Лисогірського форту начальник гарнізону видав дивну інструкцію, у якій зазначалося: «перед виходом у караул офіцер зобовʼязаний попереджати солдата, щоб він не лякався незрозумілих шумів – це всього лише пориви вітру та крики нічних птахів…». Крім того, історики стверджують, що неодноразово в рапортах німецьких солдатів описувалися паранормальні явища. Тож зловісна Лиса гора цілком підтверджує свою неоднозначну репутацію.
