Серед пам\’яток архітектури Житомира приваблює своєю красою будинок нотаріуса Філіпова на розі вулиць Великої Бердичівської та Шевченка (будинок №61/18).
Побудований він в архітектурному стилі необароко. Стиль необарокко (нове бароко) виник у XIX столітті і набув популярності в Російській імперії. У реєстрі пам\’яток архітектури місцевого значення будинок знаходиться під охоронним номером 18 з датою побудови «друга половина ХІХ ст., 1886 р.» . В ілюстрованому путівнику Георгія Мокрицького “Житомир” на сторінці 217 стоїть інша дата – 1903 рік.
Колезький асесор нотаріус Іван Миколайович Філіпов у “Пам\’ятних книжках Волинської губернії” до 1902 року не згадується. Жив він у 1902 році на Великій Бердичівській вулиці у будинку Розенберга, у 1903 році на Малій Петербурзькій вулиці (нині Львівська) у власному будинку, а з 1904 року у власному будинку №33 на Великій Бердичівській вулиці (нині №61). Працював 1902 року нотаріусом по округу суду в Житомирському окружному суді, з 1903 року по 1916 рік — нотаріус у власній конторі. 1903 року його контора була на Великій Бердичівській у будинку Ланди, а з 1904 року вже у власному будинку. З 1911 – член Губернських земських зборів по Житомирському повіту і голосний Повітових земських зборів. 1916 року — молодший нотаріус Житомирського окружного суду на вулиці Бульварній (нині Старий бульвар). У Житомирі Філіпов мав великий авторитет. Він обслуговував переважно міську еліту, зокрема і барона де Шодуара. Подальша його доля мені не відома.
За радянської влади будинок націоналізували. 1920 року тут була партійна школа більшовиків. Завідувачем школи був майбутній видатний кінорежисер Олександр Довженко. Потім тут була 22 школа, потім міський РАГС, а з 21 квітня 2016 року — Будинок української культури. На моїй фотографії 1967 року, коли тут була 22 школа, видно, що фасад будівлі святково прикрашений до 1 Травня — прапорці, першотравневі гасла та портрет Леніна. Гарну огорожу садиби Філіпова знесли наприкінці 1970-х років під час реконструкції будівлі під міським РАГСом.
