У травні 2021-го Моурінью підірвав трансферний ринок своїм призначенням (поки всі інсайдери писали про переговори “Роми” з Мауріціо Саррі, Жозе підписував контракт) і так само несподівано був відправлений у відставку. Буквально місяць тому боси римлян готували новий оффер, який закінчувався в червні, а сьогодні вигнали весь тренерський штаб, не підшукавши заміну.
Єдиний кандидат на зміну – 40-річний Даніеле де Россі, що лише підтверджує тотальне розчарування в Жозе.
Ці два з половиною роки в одному з найбільш стресових клубів Італії – у Римі хронічний голод до титулів і шалений тиск фанатів та медіа – уособлення пізнього Моурінью. Від якого все ще “чекають чудес як від Гаррі Поттера” (це цитата Жозе перед матчем із “Міланом”) і начебто фіксують рідкісні спалахи, але продовжують жити мріями та відводять погляд від набридлої рутини.
З одного боку, саме за його правління сталися перемога в Лізі конференцій і вихід у фінал Ліги Європи. Є суперзірки в складі, які не поїхали б у “Рому” до іншого тренера. Трансфери Лукаку і Дібали – реальний продукт чарівності Жозе, яка все ще працює під час перемовин і змушує ухвалювати неочевидні рішення навіть гравців із набагато більшими амбіціями і потенціалом.
З іншого боку, є два шостих місця і поточне дев\’яте – зі складом, який зобов\’язує щонайменше йти в зоні Ліги чемпіонів. Як максимум – прикидати шанси на чемпіонство. Ні того, ні іншого немає – як і впевненості, що без португальця все вийде. Лукаку і Дібала не залишаться, нові зірки не приїдуть. А завершувати сезон команді доведеться з Де Россі – іконою римлян у ролі капітана, але в ролі тренера, який не протримався в СПАЛі й півроку. Це краще, ніж із Моурінью?
І в цих гранях і протиріччях – весь Жозе. Його списували з категорії топ-тренерів з часів відходу з “МЮ”, а тепер фіксують, що після Фергюсона він чи не найкращий. Провал у “Тоттенгемі” теж перед очима, але португалець ідеально викрутив ситуацію: “Клуб із порожньою кімнатою для трофеїв звільнив мене за два дні до фіналу. Неймовірно!”
Щодо “Роми” теж готові залізні аргументи: це і перша перемога в єврокубках за 61 рік, і прорив у фінал Ліги Європи, що для такого клубу реально досягнення. Але тепер головна проблема – навряд чи знайдуться ті, хто все це вислуховуватиме.
Моурінью занадто різко увірвався до еліти, піднявшись від асистента Боббі Робсона до ікони “Порту”, “Інтера” та “Челсі”, а також головного конкурента Гвардіоли. Але спустився на землю ще швидше. Повернення в Лондон, “Манчестер Юнайтед”, “Тоттенгем”… “Рома” напевно останній великий клуб у Європі, який потребував статусного імені, піару і, якщо пощастить, гучних перемог.
Ставити на минуле Моурінью у 2024-му – це те саме, що ганятися зі спорткарами на ретроавтомобілі: він приголомшливо виглядає, класно звучить, але дуже дорогий в обслуговуванні та повільно їде.
Футбол Жозе все ще працює, але занадто застарів на тлі сучасних тренерів, які розвивають (і розривають) топ-чемпіонати. І сам португалець це прекрасно розуміє.
“Рано чи пізно я вирушу до Саудівської Аравії, – міркував Моурінью в листопаді 2023-го. – Я переконаний, що буду тренувати там. Двері в цей чемпіонат для мене відкриті, хочу особисто відчути, як розвивається ліга. Не знаю, коли саме – навряд чи сьогодні чи завтра, але це станеться”.
Навряд чи Жозе підозрював, що “сьогодні або завтра” стане актуальним уже за півтора місяця. Але, схоже, іншого виходу немає. Карло Анчелотті після трьох років у “Наполі” та “Евертоні” повернувся в “Реал” і буде знову затребуваний у будь-якому топ-клубі.
Потенціал Моурінью, помножений на фінансові запити, в Європі ніхто не потягне. Пора в Саудівську Аравію.
