Про це написали в одній із житомирських соціальних мереж.
– По дві повітряні тривоги в день, а люди женуть мене через собачий лай, через 2 забори.
Що коїться з нами?
Добрі власники дали пожити нам в будинку в дачному посьолку Червона Зірка. Чарівний ліс, і сильна земля.
Але не взлюбила мене сусідка навпроти і її донька. Бо ще тому що я стала другом їхньому батьку, якого воно зі світу зжили до його вже 65 мабуть років.
Отже, за те що Тор гавчить (а тор доречі службовий пес, і міни навіть розшукував колись), і гавчить то нечасто бо поряд зі мною, і огорожа добра, збирає сусідка підписи, щоб, ну ви зрозуміли. І кричала вона мені їдь туди звідки прийшла.
Впо, Херсон. Дві наші дачі, доречі, дідуся та другої бабусі, позмивала каховська гєс.
Моя сім\’я в Польщі, мама та інші. Я нікуди зі своєї землі не поїду.
Мій єдиний щирий друг і чоловік військовий, і не дай Бог йому сказати що так то виходить, щоб не хвилювався. І не пише вже місяць. Але то янголи вирішать.
Отже шукаємо будинок. Я-одиначка, собака вівчар і малий песик. Чим старіша хатинка тим краще. Від добрих власників. Можемо платити 2000 грн
На відшибі, на хуторі, без сусідів. Без ніяких зручностей окрім мінімальної поваги та спокою. Хоча б на якийсь час.
Ми не можемо далеко їхати, я сама не справлюсь
Будь ласка попитайте у знайомих. Бо від нерозуміння того, що коїться з людьми нашими, крається серце.
Мій вайбер, телеграм 0958852056
Що пишуть в інтернеті:
